Блог | Чи варто вірити в нового Трампа?

Анонсована голосна заява Дональда Трампа. І світові ЗМІ пишуть про можливу зміну підходів президента Сполучених Штатів до війни Росії в Україні. Звісно, дуже б хотілося, щоб так і було. Однак одночасно виникає багато питань: дійсно Трамп змінив свою позицію щодо українського питання, чи просто політично маневрує, щоб не дати своїм опонентам фору? В той час, коли підтримка допомоги Україні серед членів Республіканської партії, котрі голосували за нього на президентських виборах, нині сягає більше 70 відсотків.

Можна по-різному ставитися до Дональда Трампа. Та не дивлячись на те, що він людина настрою, Трамп чітко усвідомлює, які ризики для нього виникнуть в ситуації, якби Україна програла Російській Федерації. Його може не дуже цікавити історична доля Української держави, але для Трампа  успішність його президентства означає все.

Саме з цього мусить виходити Україна та наші союзники в Європі, коли розглядається можливість побачити нового Трампа, який раптово став палким прихильником нашої держави. І він зовсім не слабкий політик, як про це за командою з Кремля, почали оголошувати на всіх телеканалах штатні російські пропагандисти.

Просто Трамп піддавався на інформаційне навіювання з боку наближених до нього впливових осіб, чим донедавна успішно користувалися московські агенти, яких путінському режиму вдалося кооптувати до його оточення. Саме це проросійське оточення налаштовувало його на думку, що з Путіним дуже легко домовитися. Потрібно для цього тільки враховувати його інтереси.

На цьому вже більше, як пів року й грала з Трампом Москва, поки до президента Америки нарешті таки дійшло, що Путін ні про який мир з Україною домовлятися не збирається. А просто затягує час, намагаючись захопити якомога більше українських територій. Путіністи аргументують це тим, що було б безглуздям припиняти вогонь, коли вони мають переваги. І тому не збираються від цих переваг в жодному разі відмовлятися.

Тепер важливо, погрози Путіну від Трампа – це лише частина його нової гри, чи американський президент вже остаточно визначився, що з Кремлем ні про що домовитися не вдасться. Тому вирішив поставити Путіна на місце, знаючи, що російська економіка знаходиться в критичному стані, а позиції диктатора серед еліт Російської Федерації вже не такі міцні, як це було навіть декілька місяців тому.

Хотілося б вірити, що на початку тижня ми побачимо нового Трампа. Трампа, рішення якого щодо України не будуть спотворені власним его, а він сам почне керуватися принципами справедливості, неупереджено поставившись до терористичної діяльності Путіна, якого він ще зовсім недавно неодноразово публічно називав своїм другом.

Трамп любить говорити, але не дуже любить слухати. Чи готовий він буде прислухатися до аргументів української сторони, щодо терору Росії в Україні та геноциду українського народу? Президент США має козирі, але чи поверне він їх проти Путіна? Адже досі одним із чинників трампівської прихильності до російського диктатора було, що той реалізував мрію 47 президента щодо повного контролю над своєю країною.

Тепер же, коли Путін цей контроль над Росією починає втрачати, чи не зміняться підходи Трампа до некритичного ставлення до “досконалості” свого “друга”? Можливо, що тоді в минулому залишаться часи, коли Дональд Трамп ніколи не засвоював жодних уроків, які давало йому життя. Особливо тоді, коли у 2026 році американці святкуватимуть 250-річчя з часу створення Американської держави. І навряд чи Дональд Трамп хотів би виглядати під час цього святкування як слабкий президент, що в надзвичайно складній геополітичній грі програв Путіну.

Крім того, “бунт” Трампа проти Путіна здатен різко підняти рейтинги президента США серед його прихильників. А це дуже важливо, якщо президент США не хоче програти у 2026 році Конгрес та Сенат демократам. І тут вибір для 47 президента буде простий – кого він має більше любити, Путіна, чи себе? Однозначно, що він вибере себе. На цьому тепер може ґрунтуватися і вибір цивілізованого світу на найближчі десятиліття.

В такому разі про відмову від “перезавантаження” взаємин між Сполученими Штатами та Російською Федерацією можна буде говорити, як про завершене рішення. Недолуга ідея, що з тоталітарним правителем можна так само домовлятися, як з лідером демократичної держави, вкотре не спрацювала. Як і тоді, коли державний секретар в адміністрації Барака Обами Гілларі Клінтон, з таким захопленням від своєї історичної політичної місії, натискала символічну “кнопку перезавантаження” з Росією.

Раніше в Москві постійно використовували на свою користь величезне его Дональда Трампа. Він вважав Путіна своїм другом і готовий був підлаштовуватись під його бажання підкорити Україну та виконувати всі його вимоги, щоб показати всьому світові, що він тут головний перемовник. Путін підігрував, щоб протестувати, на які поступки буде готовий йти Трамп, поки він безперестанку бомбує Україну.

Тепер Трамп нарешті побачив, що Путін нічого для нього не зробить, а посміхаючись, продовжує свій терор на українських землях. Зараз у президента США немає іншого вибору, окрім як підтримувати Україну перед загрозою постійних атак Путіна.

Для президента Трампа важлива зовнішня повага до нього. А коли Путін почав відверто з нього глузувати, виставляючи його перед всім світом телепнем, то навряд чи він буде готовий терпіти це далі. Залишається вірити, що в Дональда Фредовича акумулюється достатньо гніву, щоб його весь вилити на свого колишнього “дружбана”. Побачимо, чи може це статися.

Як показує увесь попередній досвід спілкування світових лідерів з американським президентом, не потрібно боятися хвалити Дональда Трампа. Адже, у своїх очах, він найвеличніший президент за всю історію Сполучених Штатів. Він: більший патріот Америки, ніж Джордж Вашингтон, більший державний діяч, ніж Томас Джефферсон, більший воїн, ніж Ендрю Джексон – 7-ий президент США та генерал, відомий своїми воєнними перемогами, більший лідер, ніж Авраам Лінкольн та Теодор Рузвельт, та головне – набагато кращий у ліжку, ніж Джон Кеннеді та Білл Клінтон. Він “Містер Досконалість”, і це потребує повсякчасного йому нагадування.

Очевидно, що найближчим часом президент США Трамп зможе наочно показати всім, чи він дійсно переглянув свої колишні погляди, і перестав бути вірним путіністом. Для цього потрібно не так вже й багато:

– ввести реальні санкції проти Російської Федерації;

– конфісковувати будь-яке судно, котре транспортує російську нафту;

– ввести Україну до НАТО в кордонах січня 2014 року, і дати Путіну 10 днів для того, щоб вивести всі російські окупаційні війська з українських територій;

– стягнути з Російської Федерації орендну плату розміром 1 мільйон доларів за місяць окупації кожного захопленого силою квадратного кілометра української землі;

 – повністю відшкодувати Україні всі витрати на цю війну, включаючи розмінування територій та відбудову зруйнованих міст;

– нарахувати 1 мільйон доларів виплати Росією кожній родині українських військовослужбовців, що загинули під час війни;

– встановити довічні пенсії, які буде виплачувати Російська Федерація, для дітей, дружин та батьків українських воїнів, які загинули на цій війні;

– порахувати додаткову компенсацію за всі активи, викрадені Росією, враховуючи майно підприємств, літаки, машини, комбайни, трактори та іншу українську техніку, яку Російська Федерація незаконно присвоїла собі;

– закрити протоку Босфор для всього російського торгового або військового флоту, поки Російська Федерація не почне виплачувати всі збитки нанесені нею Українській державі та її громадянам.

Першим підтвердженням того, що президент Сполучених Штатів Дональд Трамп дійсно відвернувся від Путіна, може стати те, що Америка виділить Україні абсолютно новий пакет озброєнь та прийме зобов’язання підтримувати Україну до часу звільнення усіх її міжнародно визнаних територій. Якщо ж ні, то всі публічно озвучені наміри Трампа будуть не більше, ніж пустими словами. 

Щоб так це виявилося, можливо, потрібно підіграти американському президенту. Адже він завжди наголошує на необхідності виявляти належну повагу до нього.

Почати можна з того, що повідомити президенту Сполучених Штатів, що Україна готова прийняти рішення допомогти Трампу побудувати в одному з центральних районів Києва найбільшій у світі Trump Tower.

Сповістити, що вже вирішено назвати одну з київських площ – площею Дональда Трампа. А також проінформувати, що тепер центральна вулиця Києва носить ім’я Дональда Трампа. Оголосивши, що сквер біля неї також має назву – імені Дональда Трампа. А біля цього скверу встановити бронзовий бюст Дональда Трампа.

Ніколи не потрібно скупитися на повагу до людини, одне рішення, якої може вирішити долю світу.

Ми мусимо за будь-яку ціну протриматися, поки в Америці прийдуть до розуміння важливості України, як стратегічного партнера ті, хто вповноважений від її імені приймати вирішальні історичні рішення. Іншого шляху у нас немає.