“Китай не може “кинути” Росію з кількох причин”: Хара пояснив, на що робить ставку Пекін

На тлі останніх заяв головного дипломата Китаю Ван Ї про те, що Пекін щонайменше не хоче поразки Росії, стало остаточно зрозуміло, чого союзник країни-агресора прагне у цій війні. Це збереження президента та Комуністичної партії при владі, а також розв’язання економічних проблем.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив директор Центру оборонних стратегій Олександр Хара. Він додав, що Росія є важливим інструментом для КНР у багатьох сферах.

Деталі

“Лідер КНР Сі Цзіньпін насамперед прагне зберегти себе і Комуністичну партію при владі. Це не просто риторична фраза – це основа всієї системної логіки Китаю. Сі змінив Конституцію, формалізував своє одноосібне правління, взяв під повний контроль і політичну еліту, і збройні сили. Також він намагається впоратися з економічними й структурними проблемами. У Китаю – колосальний борг, близько 13 трильйонів доларів”, – пояснив експерт.

За його словами, пандемія COVID-19 завдала серйозного удару по економіці, і країна досі повністю не відновилася. Навіть відбувалися вуличні протести звичайних громадян проти локдаунів, що є вкрай рідкісним явищем для комуністичного Китаю, де все перебуває під контролем спецслужб, а незалежні ЗМІ й громадські організації відсутні. Тому для Сі Цзіньпіна пріоритетами залишаються стабільність, контроль і подолання кризи.

На міжнародній арені Китай вважає себе вже достатньо сильним, щоб діяти більш рішуче. Це проявляється у ситуації з Тайванем, активністю в Південно-Китайському морі, загостренні відносин із Японією. У стратегічному вимірі Сі прагне, аби Китай став глобальним гравцем рівня США, а в ідеалі – замістив американське лідерство разом із їхніми союзниками. Саме з цієї перспективи слід розглядати і дії Китаю щодо війни в Україні.

“Від самого початку конфлікту Китай поводився, знаєте, як в одній кримінальній байці з радянських часів: коли засуджені тікали з Сибіру, брали з собою “корову” – людину, яку планували з’їсти дорогою до свободи. І мені здається, що так Китай бачить Росію. Ще до 2014 року, а тим паче після 2022-го – як слабкого, вичерпного партнера, з якого можна витискати ресурси й використовувати у своїй стратегічній грі”, – зазначив Хара.

Китай не відмовиться від російської підтримки

На його думку, зараз Китай не може відмовитися від підтримки РФ з кількох ключових причин. Перша – спільні цінності: обидві країни поділяють авторитарні підходи до влади, відкидають ліберальну демократію та протистоять західній моделі світу, яку уособлюють США та ЄС.

Друга причина – схожі геостратегічні амбіції: прагнення посилити глобальний вплив і сформувати альтернативний міжнародний порядок.

Третя – важливість Росії як інструменту: у разі можливого наступу на Тайвань Китай, ймовірно, розглядатиме агресора як інструмент ядерного шантажу – не для прямої участі у конфлікті, а як чинник нестабільності, який може стримати дії США та їхніх союзників в Індо-Тихоокеанському регіоні.

“Ну й нарешті – стратегічна логіка: одна з китайських журналісток свого часу прямо спитала мене: “Ви що, хочете, щоб ми допомогли США й Європі перемогти Росію, а вони потім усі ресурси спрямують проти нас?” Ось вам і відповідь. Китай підтримував Росію з самого початку, бо розпорошення ресурсів Заходу – це вигідно. І ця позиція не змінилась. Те, що Ван Ї озвучив її вголос, дивує лише тим, що він нарешті сказав те, що й так було зрозуміло”, – резюмував директор Центру оборонних стратегій.

Що передувало

На початку липня міністр закордонних справ Китаю Ван Ї намагався довести очільниці дипломатії Європейського Союзу Каї Каллас, що Пекін не може дозволити собі допустити програш Росії в Україні, оскільки інакше Сполучені Штати спрямують усю свою увагу на Китай. Зазначається, що слова китайського дипломата були не публічними.

Як повідомляв OBOZ.UA, наприкінці червня американський міністр фінансів Скотт Бессент заявив: США і Китай розв’язали питання, пов’язані з поставками рідкісноземельних мінералів і магнітів до Штатів, залагодивши суперечку, яка заблокувала угоду, укладену в травні.