Блог | Державні банки та “Гулівер”: стратегія чи рейдерство?

Свого часу, ще до війни, я регулярно з’являвся на одному з верхніх поверхів “Гуллівера”. Бо там був офіс українських розробників криптовалюти: 1.200 кв м площі, де було все – потужне комп’ютерне обладнання, кухня, тренажерний зал, навіть місце для ночівлі – штаб-квартира Гугля нервово палить у куточку. І розробники звідти не виходили цілодобово.

Тому інформація у ЗМІ про складну долю комплексу мене зачепила, почав читати. І з’ясувалося, що, цілком можливе, найгірше ще попереду.

Фабула полягає у тому, що комплекс був збудований за кредит державних банків – “Ощадбанка” і “Укрексімбанка”. Після років реструктуризацій, перемовин, погашень боргу, власники через російські ракетні атаки, що буквально зруйнували інший напрямок їх бізнесу (принаймні, так звітують про це публічно), не змогли повною мірою обслуговувати кредит. Відтак банки наклали стягнення та отримали комплекс у власність. Здавалося б – перемога для держави.

Та от нюанс: за публічно доступною інформацією це сталося в ніч з пʼятниці на суботу. Цікаво, навіщо таку “перемогу” здобувати так, щоб це ніхто не побачив? Але це риторичне запитання.

А тепер до суті. По закону банки можуть керувати таким непрофільним активом лише тимчасово – допоки не знайдуть варіанта погашення боргу. Ось тут і починається те, що мене зацікавило і стурбувало.

Вже колишні власники запропонували держбанкам робочий сценарій продовження діяльності комплексу з повним погашенням кредитної заборгованості через так звану реструктуризацію зі зворотним фінансовим лізингом (звучить складно, але підхід давно відомий). Простими словами: власники добровільно передають комплекс банкам, але управляють ним і протягом певного часу погашають 100% боргу. А це, за даними зі ЗМІ, близько 500 млн дол. Здавалося б, для фінустанов стратегія безпрограшна, адже комплекс знаходиться в їхній власності і будь-яке подальше прострочення платежів автоматично надає їм можливість припинити процедуру фінансового лізингу та продати комплекс.

Але з якихось причин консорціум банків категорично хоче продати “Гуллівер” новому власнику тут і зараз. Хоча навіть не фінансисти зрозуміють, що під час війни це можна буде зробити лише з величезними збитками. Для розуміння: наразі вартість комплексу оцінюють у 130 млн дол. Тобто держава недоотримує як мінімум 370 млн дол.

До речі, схожа ситуація була з торгово-розважальним центром “Атмосфера”, що на Столичному шосе, який був закредитований в “Ощадбанку”. Хотіли отримати 1,8 млрд гр, пройшли три конкурси, і закінчилося тим, що таки віддали у фінансовий лізинг за пів ціни на 10 років. Ефективно?

Якщо підуть таким шляхом з “Гуллівером”, то збитки можуть сягнути близько 15-18 млрд гр. Збитки державних банків, між іншим! Замість піти на оборону, підуть під списання…

Загалом ситуація з “Гуллівером” наводить на згадку про “чорних реєстраторів” періоду лихих дев’яностих, коли за одну ніч ласий актив міг отримати нового власника. А старий просто не міг нічого вдіяти.

Але якщо мова про приховану передачу перспективного активу за безцінь “потрібним людям”, то скандальною ситуацією мають зацікавитися (і втрутитися!) правоохоронні органи та влада – уряд, офіс президента. Поговорив з інформованими людьми і зрозумів, що вже зацікавилися. От буквально з самого початку!

Цікаво, що більшою мірою комунікує те, що відбувається з “Гулівером” (тобто, формує позицію), членкиня Наглядової ради “Ощадбанку” Р. Тапанова, яку вважають орієнтованою на А. Єрмака. Слід лише загуглити ці два прізвища, і все стає на свої місця – давні партнери по юридичному бізнесу. Вигадують, мабуть, бо хіба ж може Андрій Борисович бути таким усюдисущим?

Найближчий час покаже, чи справді справа “Гулліверу” у “надійних банківських руках”, адже у центрі історії – не лише квадратні метри. Суспільство має право знати, чи йдеться про відповідальне управління ласим активом, чи про схему, яка коштуватиме державі мільярдів.