“Після України буде Польща. Путін не зупиниться” – про що говорять люди у одному з найбільших ТРЦ України20

За останні тижні тема мирних переговорів піднімалася світовими ЗМІ десятки разів. Про теоретичну зустріч між президентом України і диктатором РФ – говорили експерти на телебаченні та радіо.

Але що про війну думають українці та як бачать шляхи її завершення – питання відкрите. Хоча, як свідчать дані соціологічного центр Rating Group – 59% українців хочуть зупинення бойових дій і пошуку компромісів між РФ і Україною. Лише 20% – прагнуть воювати до повернення Донбасу і Криму.

Ми теж поспілкувалися із українцями на тему переговорів і їхньої готовності до домовленостей з РФ. Говорили у одному з найбільших ТРЦ держави.

Що розповіли люди – читайте у репортажі Gazeta.ua.

ХОЧУ ЖИТИ В УКРАЇНІ

Ще здалеку видно масивний фіолетовий фасад ТРЦ. До одного з входів прокладені звивисті доріжки, навкруги розкинулося багато лавок на яких сидять люди.

Перед входом стоїть жінка в блакитному костюми. У вухах сережки-кільця, передні прядки волосся пофарбовані в темно-червоний. Наталі 42 роки, вона держслужбовиця з 2013-го року. Сьогодні приїхали сюди по справах.

– Ви ж бачите, Путін зовсім не налаштований на мир. Це моя суб’єктивна думка, але здається, що розмовами тут нічого не вирішиш. Потрібні інші методи, – впевнено каже Наталя поправляючи сумку через плече. – Санкції. Насамперед – щодо нафти. Усі ж знають, що Росія – це світова бензоколонка. Якби ціни на нафту довести до мінімуму, щоб вони реально відчули наслідки, тоді можна було б говорити про зміни.

Наталя боїться, що Україну змушуватимуть віддати частину території агресору.

– А як же люди, які там жили і зараз живуть? На тих територіях, куди прийшла Росія, зараз величезні проблеми. Люди виживають. Окупанти нічого не зробили для розвитку території, все занедбане.

Попри все – Наталя досі довіряє президенту Зеленському і вірить, що він зможе домогтися справедливого завершення війни.

– У мене є надія, що він зможе. Але ситуація така, що поруч із Путіним будь-хто виглядає безсилим. Бо він неадекватна людина, – каже Наталя.

Жінка каже, що світова спільнота робить недостатньо і мала би сильніше тиснути на Росію.

– ЄС мав би більше впливати на ціни на нафту. Бо по суті торгівля з Росією триває, просто це не афішується. А Трамп…Він шість разів оголошував банкрутство, хоча вважає себе економістом. Як політик він багато говорить, але реальних санкцій на нафту так і не запровадив. Хоча міг би реально вплинути й зупинити війну.

Наталя налаштована жити в Україні і не планує виїжджати за кордон.

– Подорожую світом, але хочу жити тільки в Україні, тут моя сім’я, діти, – твердо каже жінка.

КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД

На другому поверсі люди гуляють родинами: скупляються у магазинах, п’ють каву, сидять у ресторанах.

Територія фудкорту та ресторанів займає близько 9 тис. кв. м., тут пахне свіжою випічкою. Незважаючи на будній день, за столиками сотні відвідувачів. Поряд – парк із живими рослинами під дахом площею понад 2 тис. м.

На територію парку розташовані дерев’яні лавки. На одній сидить 30-річна Дарія з фіолетовим горнятком у руці.

– Ми живемо в умовах повномасштабної війни вже понад три з половиною роки. Якби Путін справді хотів переговорів, вони б уже відбулися. Але йому не потрібен діалог – йому потрібні території, – говорить впевнено жінка. – Також я не вважаю, що хороший варіант віддавати наші території. Віддавати вже захоплені землі – це не вихід, адже він на цьому не зупиниться. Він неодноразово заявляв, що після України буде Польща, Європа. Я впевнена, що на Україні він не зупиниться.

Даша каже, якщо влада прийме рішення віддати українські землі ворогу то і до них буде багато питань.

– З територіями все буде погано. Але й владі теж буде нелегко, адже українці – народ войовничий. В будь-якій зрозумілій і незрозумілій ситуації готові виходити, протестувати, відстоювати свою думку та позицію, – каже Даша. – Це круто, бо ми стали прикладом для інших країн, які надихнулися Україною і почали активніше висловлювати свою думку.

Незважаючи на різноманітні думки суспільства щодо чинної влади України, жінка вірить президенту і сподівається на краще.

– Питання є завжди й до всіх. Але я вважаю, що з Зеленським у України дійсно є майбутнє, – розповідає Даша.

ЄС зараз робить більше для України, ніж США, припускає жінка.

– Має бути комплексний підхід. Потрібна повна ізоляція Росії. Не повернення їх на світову арену, а навпаки. Санкції мають не лише залишатися, а й посилюватися. ЄС підтримує нас активніше, ніж на початку. А що ще вони можуть зробити – не мені казати. Це більше знають військові, які перебувають безпосередньо в гарячих точках.

Жінка не дуже довіряє інформації про імовірну зустріч між Путіним та Зеленським.

– Якщо сoратники переконують Путіна що Росія “перемагає”, то він і далі йтиме напролом, нащо йому зустріч? – коротко каже жінка.

ШКОДА МОЛОДИХ

З іншої сторони зеленої зони сидить світловолоса жінка з короткою зачіскою. Поправляючи окуляри, насуплює брови гортаючи стрічку новин в телефоні. Людмила прийшла в ТРЦ зустрітися з подругою, поки чекає – погодилася поговорити.

– Знаєте, хотілося б, щоб переговори відбулися й був якийсь результат. Але я не знаю, з ким там говорити, – Людмила робить невелику паузу і продовжує. – Ми ж намагаємося говорити, а ніхто з нами не хоче. От зараз читаю новини – пишуть, що ніхто в це не вірить. Він знов відмовився зустрічатися, сказав, що “ще не час”…. А люди гинуть.

Жінці 65 років, вона досі працює бухгалтером і не хоче на пенсію. Під час повномасштабного вторгнення родина виїжджала у Вінницьку область, але за 1,5 місяці повернулися. Витираючи сльози з очей, каже що ніколи не думала, що ось так буде жити в свої роки.

– А що до Зеленського… знаєте, я багато читаю, але не можу сказати, що прямо в усьому підтримую чи проти. Але думаю, якби не Зеленський, невідомо, що було б взагалі. Так що я його підтримую. Не повністю, але підтримую, – продовжує жінка.

За Трампа висловлюється обурено.

– Всі через Байдена сміялися. Ну оцей чим краще? Радіємо, що він щось обіцяє, – обурено каже Людмила. – Весь час думаю – коли вже ці старі діди перестануть керувати країнами?

Жінка каже, що їй боляче дивитися на молоді покоління, які живуть у війні і гинуть на фронті та додає, що ідеальний сценарій завершити все зараз.

– Дуже шкода хлопців молодих, які гинуть. Хотілося б, щоб у цьому році все закінчилося, але чи буде так – не знаю, – каже Людмила.

ІДЕАЛЬНЕ РІШЕННЯ

В ТРЦ пускають з тваринами, тому серед відвідувачів можна зустріти чотирилапих на повідках. Біля кас у популярних магазинах – черги, адже йдуть великі знижки та сезонні розпродажі.

Біля одного з ескалаторів, який веде на паркувалу зону – стоїть Михайло і щось розглядає в телефоні. Одягнений в шкіряну куртку, поправляє годинник на лівій руці. Чоловік приїхав до столиці на виставку, адже працює дизайнером інтер’єрів, а також навчається на фізико-математичному факультеті.

– Думаю, що з огляду на нинішню ситуацію та відсутність єдиної думки серед людей з обох сторін про те, що війну треба завершувати – поки що прогрес у перемовинах навряд чи можливий. Адже ми бачимо, які жертви з нашого боку, скільки людей помирає. У такому випадку важко уявити реальні перемовини, – каже 22-річний Михайло.

Він зазначає, що життя людей завжди важливіше за землю, але водночас визнає, що питання територій надзвичайно складне.

– З одного боку, території важливі. Але з іншого – кожна свідома людина хотіла б зупинити війну. І якщо вибирати між територіями та людськими життями, то пріоритет треба віддавати людям, їх збереженню. Хоча рішення це складне і може мати серйозні наслідки для економіки та розвитку держави, – розповідає чоловік. – Рішення вивести війська стратегічно непросте. Якщо воно буде ухвалене без реальних гарантій, то війна не зупиниться, а навпаки підштовхне Росію до подальшої агресії.

Своє ставлення до президента Зеленського Михайло описує нейтрально.

– Інколи не влада відповідальна за те, як ситуація складається, – каже чоловік. – Президент намагається робити все, що може, але ситуація часто сильніша за будь-які зусилля. Інша річ, що під час війни триває корупція: бюджетні кошти розкрадаються або йдуть не туди, куди треба.

Михайло каже, що американці не надто зацікавлені в мирі, адже війна від них далеко.

– США більше зацікавлені у вигоді, ніж у мирі. Їх громадяни не відчувають війну так, як ми. Адміністрація Байдена робила більше для України, ніж адміністрація Трампа, – каже чоловік поправляючи кепку. – ЄС допомагають, зокрема переселенцям. Але реакція на початку повномасштабного вторгнення була занадто повільною. Тоді, коли війська стояли під Києвом, вони лише висловлювали занепокоєння — це виглядало смішно.

Стосовно вступу України в ЄС Михайло каже, що спершу треба змінювати життя в самій країні.

– ЄС — це не панацея. Бути і називатися – це різні речі.У великих містах ми ближчі до європейського рівня, але в регіонах корупція процвітає. Україні ще далеко до вступу. Важливо не просто називатися членом ЄС, а створювати Європу тут, змінюючи закони й систему, – розмірковує Михайло.

Ідеальним рішенням завершення війни Михайло бачить повернення Україні територій 2014-го року.

– Повернення територій у кордонах до 2014 року, відбудова країни з допомогою провідних архітекторів і дизайнерів, єдність людей, створення гідних умов для ветеранів і постраждалих – це головне. Україна має відродитися, стати безпечною та комфортною, щоб навіть ті, хто виїхав, захотіли повернутися, – каже переконано чоловік.

Про своє майбутнє говорить не чітко, але хоче приносити користь країні.

– Воно не визначене, бо залежить від рішень інших людей. Але хочу бути корисним для країни й робити щось більше, ніж невеликі проекти, – продовжує свою думку. – Україна перспективна, тут багато талановитих людей. Потрібна лише більша підтримка з боку держави та університетів для стартапів і ініціатив, як це роблять у Європі чи США.