Блог | “Наші” кати ходять у хороших костюмах: чому світ шукає порозуміння із вбивцями на тлі геноцидів

Те, що 30-річчя геноциду у Сребрениці світ зустрічає на тлі масованих обстрілів України й загибелі цивільного населення від російських ракет і дронів, є свідченням того, що реальних висновків з тієї трагедії світ не зробив ані тоді, ані зараз. Та й Буча, події у якій так нагадують Сребреницю, була через 27 років після тієї жахливої різанини. І, до речі, і після Сребрениці, і після Бучі кати заперечували сам факт злочину й говорили про інсценізацію.

Таких паралелей можна віднайти чимало. Саме після Сребрениці на Заході “дозріли” до необхідності завершення війни за будь-яку ціну і домовленостей з фактичним організатором й натхненником знищення Боснії – Слободаном Мілошевичем.

В результаті результати організованого сербами етнічного чищення були фактично легітимізовані, була визнана Республіка Сербська, Боснію перетворили на нефункціональну державу під західним протекторатом, а Мілошевич став готуватися до нового геноциду – у Косово.

Зараз розмах путінських бомбардувань також має підштовхнути Захід до легітимізації результатів злочинів і анексій. Однак навіть якщо поступки Путіну перетворять Україну на нову Боснію, від нової війни це нікого не убереже.

Вбивства у Сребрениці мали б переконати цивілізований світ у безперспективності порозуміння із вбивцями. Однак те, що є зрозумілим для інших регіонів і континентів, в Європі чомусь не сприймається як очевидне.

Може тому, що “наші” кати ходять у хороших костюмах, відвідують ті ж самі храми і театральні вистави, що і ми, і виглядають не терористами з пустель, а поважними політиками, які просто “занадто” вірять у силу або просто “занадто” стурбованими питаннями безпеки своїх народів. Ну в як такі люди могли організувати Голодомор, Голокост, Сребреницю, Бучу?

Але кров їхніх жертв у будь-якому місці на землі має той самий колір.