Блог | Що відомо про ракету “Фламінго”

“Фламінго” — крилата ракета “земля-земля” з пуском з причіпної платформи.

Важка ракета злітною вагою шість тонн, щоб доставити бойову частину вагою одна тонна до жорстких захищених цілей — промислових цехів, колон очищення, сортувальних станцій, пише Кирило Данильченко для LB.ua.

ФАБ-500 призначена для пошкодження і пробиття уламками залізобетонних кріплень і цегляної кладки в радіусі 40-45 метрів. Тому тонни боєголовки (вибухова речовина + елементи ураження) вистачить з головою.

Максимально дешеві рішення — інерційна система наведення виводить “Фламінго” в район цілі, а GPS кладе у 20-метрове коло.

Чи можна її придушити РЕБ?

РЕБ по-перше, не скрізь є, а по-друге, ті ж французьські плануючі HAMMER якось по цілях на лінії бойового зіткнення потрапляють досить точно, отже, поки технології Заходу в електроніці дозволяють долати засоби постановки перешкод, які є в Москви.

Ті ж далекі дрони, наприклад, регулярно долітають до аеродромів ядерної тріади. Думаю, що там РЕБ є, а точності вистачає, щоб встромити осколкову частину біля літака — розумному інформації достатньо.

І якщо до Татарстану (Єлабуги) долітає десяток поршневих літаків, якщо “Нептун” поцілює в паливну цистерну базі флоту в Новоросійську, то долетить і важка крилата ракета. 

Тим більше, що радіус в 3000 км дозволяє прокласти маршрут через глушину, а ешелон — обійти мале ППО по висоті. 

Крила без елеронів, вся система управляється Х-подібним хвостовим стабілізатором. І для здешевлення та для простоти складання, і для транспортування шестиметрових крил.

На одному із відео в цеху одночасно стоїть сім виробів — це багато. 

Плюс на частинах крейдою номери 460 та 480 — навіть якщо це частини деталей, це також досить багато.

Запрошення журналістів знімати ракети, виглядає, звісно, як неприхована рекламна кампанія виробника, який хоче замовлень. 

Бо виробництво навіть однієї крилатої ракети на добу потребує тонни вибухівки, імпорту електронних компонентів, виробництва твердопаливних прискорювачів та палива для реактивного двигуна. 

Навіть якщо ми використовуємо умовні двигуни від L-39 “Альбатрос” та електроніку з цивільного ринку, надто багато всього недоступного для приватної фірми.

Простіше кажучи, я не уявляю, як у нашій державі все це можна організувати без сприяння відповідних органів влади.

Ну ось наприклад: голова дуже схожа на ФАБ-500 М62 у зборі, ймовірно посиленої додатковою вибухівкою і елементами ураження. Її точно не купили на ОЛХ. І так із усім.

Тому засвітили те, що хотіли засвітити. Впевнений, що жодного цеху для збирання не існує. 

Виготовляють її, як і у випадку з причіпною “Богданою” купа суміжників, не факт, що всі вони знаходяться в Україні. Електроніку теж якось завозять. Якщо це може робити Іран під санкціями, то чому не можемо ми?

І потім викрутковою збіркою по розподілених майданчиках збирають такий собі конструктор. Фінальний збір на стартовому столі. 

Сам майданчик під фотосесії з величезною часткою ймовірності — суто локація для піару. Бо немає верстатів, немає ліній для виробництва композитної обшивки — лише викруткове складання.

Але пневмогайковерт і кран можна організувати в будь-якому цеху, включаючи і країни ЄС. Як вони не дістали нам “Магури” та “Люті”, так не дістануть і “Фламінго”.

Демонстраційний парний пуск із обвалованих столів — 99% бойове застосування, нема чого відпрацьовувати парним синхронним пуском крім прориву ППО.

Тому новина хороша. Щоправда, у нас тут багато хто на ґрунті публікації фото ракети почав мріяти про якісь масовані залпи “Фламінго” по Кремлю. Але треба бути реалістами.

Та я впевнений, що на тлі кількох сотень далеких дронів на піку, ми посилюватимемо вогневе ураження по ключових цілях. 

Намацаємо маршрут дальніми дронами, уточнимо у партнерів графік та локацію РЛС, мале ППО обійдемо ешелоном у 5000 метрів. Наша сила — не перевантаження сектору, а знаходження таких маршрутів, де зовсім немає ППО. 

Десь ціллю буде насосна станція, десь — ремонтні цехи РЖД, десь — ключова підстанція, яка живить кілька тягових, а десь цех — із бобінами оптоволокна. 

Але тепер це буде не 50 кг, а тонна — стратегічна дія по вузьких місцях посилиться.

Тим часом навіть із 50-кілограмовими боєголовками в українських дальніх дронів на Далекому Сході норми палива на одну машину — 10 літрів в одні руки. Тому треба продовжувати й нарощувати наряди на добу.