Блог | Темрява наприкінці тунелю: Путін вирішив пограти в миротворця

Ватажок русляндії Вова Путін вирішив пограти у війнушку, помстившись за Майдан із вигнанням Януковича. Жодного стосунку всі наступні події до порятунку “русского мира” не мали. Як і будь-якій мафії, Кремлю потрібні були тільки гроші, а не території та люди. Йдеться про трильйон доларів у надрах і на землях України. Ніяких росіян ніхто і ніколи в Москві рятувати не збирався.

Тепер, усвідомивши свою фатальну помилку, Путін вирішив пограти в миротворця. У Кремля і Путіна є тільки два шляхи: або окупувати будь-якими силами і засобами, окрім ядерної зброї, всі чотири українські регіони, або капітуляція і розпад Росії. У президента і керівництва України є теж два шляхи: або звільнити окуповані території України, або погодитися з окупацією і піти в небуття. У політичному і військовому сенсі – патова ситуація. Віддати міста Запоріжжя і Херсон президент Україні не може за визначенням. Взяти ці міста президент Росії не може по суті. Результати так званих “переговорів” у Стамбулі були передбачувані до того, як вони почалися, і звелися до прогнозу погоди на завтра.

Проблема України в тому, що ОП і особисто президент України не слухає нікого, крім лідерів західних країн. ОП живе своїм життям, решта України своїм. Президент України спілкується тільки з лідерами західних країн, а ті зі свого боку лише з президентом України, який не може сказати їм нічого нового, окрім як знову попросити про допомогу. Депутати Європарламенту і Бундестагу, парламентів Франції та Великої Британії наївно вважають, що можуть дізнатися від своїх колег із Верховної Ради або представників МЗС України щось нове, і це їхня омана, тому що ті транслюють лише те, що їм говорить Офіс Президента. Коло замкнулося. Ні ті, ні інші не бажають зрозуміти, що поки Європа не заговорить про неонацизм і неофашизм у Росії, нічого в цьому світі не зміниться. Вони будуть нескінченно обговорювати проблему війни і миру, поки не вичерпаються сили обох сторін, як у Столітній війні між Королівством Англії та Королівством Франції з 1337 по 1453 рік.

Ні Європарламент, ні Бундестаг, ні Парламент Франції не готові поки що почати обґрунтовано і доказово говорити про неонацизм у Росії. Депутати ВР України наполегливо просувають тезу, ухвалену в резолюції їхньої Ради, про рашизм, відмовляючись визнавати, що рашизм це неофашизм в окремо взятій країні – Росії. Ніякі доводи і докази вони не приймають. Протягом усіх трьох років війни вони неусвідомлено шкодять своїй країні.

Тепер уявіть картину, якщо Брюссель раптом заговорить про неофашизм у Росії на підставі 5 доведених і незаперечних ознак фашизму, і це дійде до Білого дому й особисто Президента Трампа? В’їдливі журналісти запитають Трампа: “Уся Європа говорить про неонацизм у Росії, а ви хочете домовлятися про мир із главою неофашистської держави? Поясніть, будь ласка”. Не виключено, що Трамп задумається або навіть розсердиться, після чого його подальші кроки непередбачувані. Україна може отримати Томагавки, а не тільки договір про надра. Однак усе це поки що в теорії, оскільки на практиці ні ОП, ні Європарламент і лідери Європи не готові до такого розвитку подій. Вони живуть у своєму мікросвіті, відірваному від реальності. Можливо, вони коли-небудь прийдуть до розуміння, що війна для Росії – це парадигма, яка “лікується” тільки одним способом?