Блог | Війна і мир: зсув суспільної думки

Десь півроку тому я відверто зазначав, що тих, хто в Україні погоджується на мир без миттєвого повернення територій (нав’язане кліше – “боягузливий зрадник”), значно більше, ніж може здатись, а вимагаючих війни до повної перемоги – навпаки, не так багато, просто вони гучніші й активніші, особливо в Мережі.

Тож теза “народ не дасть згоди на мир без повернення територій” була спровокованою в суспільстві маніпуляцією.

Крім того, й ті, хто лякали: “Вийдемо на протести!”, й ті, хто цим маніпулював, чудово знали, що ніхто нікуди не вийде, адже на фронт вони не пішли, а сміливі лише на диванах , особливо за кордоном. Іти в армію – заважають здоров’я, вік, стать, “тут я необхідний більше”, “на мені соціальна відповідальність за робочі місця” тощо, а піти протестувати на Банкову – це все вже не заважає?! І в цю “рішучість” хтось вірив?!

Таким чином, це ще й була відверта брехня, нахабний блеф.

Ба більше: навіть на виборах їхня опозиційність до миру не дасть про себе знати: українці на виборах голосують не за минуле, а за майбутнє.

Ну а що тут останнім часом змінилося?

Про повернення кордонів 1991-го року військовим шляхом й війну саме до такого повернення вже майже ніхто не каже, як вже не ображаються на побажання миру без його конкретизації, тобто стало більше надій на дипломатію, а якраз такого підходу рік-два тому вельми не вистачало – за цей час було багато біди, та й деякі наші міста втратили “монополію на прийняття” ворожих дронів, бомб і ракет.

На цьому тлі прийшло певне суспільне розуміння й щодо “млявої війни”: вона обіцяє бути не зразка 2014-2022, а такою, як зараз.

Із масовим, між іншим, пофігізмом щодо тривог, які все одно лунають або водночас із вибухами, або взагалі вже після них, тобто користі жодної, хіба що “з успіхом” паралізуються банківська система, робота великих магазинів і навігація.

Вибори ж сприймаються все більш не як наслідок миру, а як його можлива умова, якщо саме таке побажання наполегливо звучатиме з Америки, але наразі таке звідти вголос ще не транслюється, а що кажуть щодо цього у мордорі, значення все одно не має, адже там – аби не мовчки.

(До речі, з припиненням юсаідного фінансування їх результати зможуть здивувати невідповідністю деяким наративам за устарілими й вже несвоєчасними замовленнями, що з певного часу залишилися без звичної сплати.)