Блог | Затримка в допомозі: як Україна розвиває власну далекобійну зброю та демілітаризує рф

Україна наносить далекобійні ураження дронами українського виробництва по авіабазах та об’єктах оборонної промисловості рф. 

Загалом за квітень та травень 2025 року було уражено щонайменше 32 військових об’єкти та об’єкти російського військово-промислового комплексу. Одним з останніх ударів були 12 червня по підприємству “Резоніт”, яке виробляє електроніку для радарних систем, РЕБ, БПЛА та навігації. А 11 червня був атакований Тамбовський пороховий завод, критичне підприємство у виробництві російських порохів, та ще ряд інших військових об’єктів.

Перед цим були атаки на військові аеродроми. Так, 9 червня 2025 року було атаковано авіабазу “Саваслєйка” за 600 кілометрів від кордону України. За даними українського Генштабу, було знищено один Міг-31К, носій гіперзвукових ракет “Кинджал”, та ще один невстановлений борт – Су-30/34. Перед цим 6 червня був атакований аеродром “Енгельс-2”, місце базування російських стратегічних бомбардувальників, з якого завдають ударів крилатими ракетами по Україні.

Варто відзначити, що удари по цих авіабазах відбувались в момент їх використання російською авіацією. Так, під час удару українськими дронами по “Енгельс-2” тривала ракетна атака із застосуванням російських бомбардувальників, які кілька годин не могли приземлитись на летовище, через український удар та спричинену ним пожежу. А під час атаки на “Саваслейки” росіяни використовували російські літаки з цієї авіабази для пусків чотирьох ракет “Кинджал”. Українські військові, з великою ймовірністю, володіють необхідною оперативно-розвідувальною інформацією для завдання ударів у критичний момент. Саме тоді коли російська стратегічна авіація споряджена ракетами та готується до атак на українські міста. Однак через технічну складність дронових операцій і можливі затримки, російській авіації нерідко вдається в останню мить уникнути удару.

Минулого року в аналітичному матеріалі для провідного міжнародного військового видання “War on the rocks” УЦБС зазначали, про стратегічну необхідність завдавати ударів по далекобійних цілях в тилу рф, в першу чергу по місцях базування авіації, носіїв ракет та авіаційних бомб. Зокрема через те, що на той момент було відкрите вікно можливостей і росія не була готова для ефективного захисту своїх летовищ, наприклад, на практичній більшості не було банальних укриттів для авіації.

Так, в матеріалі зазначалось на потребі підтримки українськими партнерами далекобійних ударів, шляхом постачання відповідної номенклатури, а головне – проявлення політичної волі та скасування обмежень на ураження цілей в росії.

Попри скасування обмежень від партнерів восени 2024 року, в першу чергу від США, цей крок виявився значною мірою запізнілим, та був скоріше реакцією Вашингтону на ситуацію на фронті та політичні виклики, які були перед адміністрацією президента Джо Байдена напередодні виборів.

Дефіцит західних далекобійних засобів ураження сприяв розвитку власної української ракетної програми та масовому виробництву “deep-strike” дронів. Практично за два останні роки українській оборонній промисловості вдалось досягти значних результатів у виробництві далекобійних дронів, а головне – масштабувати цей процес у 2024 році у 22 рази більше порівняно з 2022 роком. Що в свою чергу дозволило Силам оборони України наростити вогневе ураження та завдавати ударів по військових об’єктах углиб території росії – на відстані понад 1 тисячу кілометрів.

Поки Україна доводила право на далекобійні удари по території росії та нарощувала власні спроможності, було втрачено час, який пішов на користь кремлю.

Скориставшись цією затримкою, а також перевівши економіку на військові рейки, росіяни змогли налагодити виробничі потужності не тільки в далеких регіонах рф, але й фактично в прикордонних до України областях. Виготовляючи різноманітні комплектуючі зокрема для ударних БПЛА типу “Shahed”, ракетного та іншого авіаційного озброєння. Не менш важливо, що Москва за цей час розпочала обладнання прикордонних авіабаз захисними ангарами та іншими укріпленнями, аби знизити ризики ураження та знищення авіатехніки. Так, на аеродромі “Халіно” у Курську на супутникових знімках за червень 2025 року було помічено залізобетонні укриття для літаків. Аналогічні укриття з’явились на авіабазі “Саки” в тимчасово окупованому Криму.

Попри нові виклики Україна в 2025 продовжує ефективне ураження російських військових цілей, переносячи війну на територію рф з метою зупинки агресії, а головне – демілітаризації москви. 

Проте для Києва залишається життєво важливою безперервна підтримка з боку західних партнерів. Вона зосереджена навколо двох ключових напрямів: ослаблення росії та зміцнення обороноздатності України. Перший напрям включає посилення санкцій проти рф та її союзників, які постачають озброєння чи сприяють обходу обмежень-тобто, підрив економічного, промислового та виробничого потенціалу росії. Другий – це посилення обороноздатності України, щоб продовжувати опір агресору.

Якщо постачання західних далекобійних систем є політично чутливим, партнери можуть обрати альтернативу: інвестувати у виробництво високотехнологічного українського озброєння, яке вже довело свою ефективність і здатне замінити дорогі імпортні аналоги.

Підтримка оборонної промисловості України — це стратегічна інвестиція у безпеку всієї Європи. Вона не лише підсилює спроможність України захищатися, але й сприяє довгостроковій меті — ослабленню військового потенціалу росії та зниженню загроз для Європи.