Блог | ЗСУ – єдиний адекватний з Путіним переговорник

ПРО ПЕРЕГОВОРИ ПО-ЧЕКІСТСЬКИ (закреслено) ПО-РОСІЙСЬКИ (хоча це те саме), апропО всіх цих переливань з пустого в порожнє на тему “що сказав Трамп путіну, що сказав Путін Трампу”, і т.д. Є такий старий як світ чекістський прийом – за браком інших загальнодоступних джерел, пошлюся на його опис в “Архіпелагу ГУЛАГ” Солженіцина, у тому розділі, де він розповідає, як його ГБ вербувало в таборі (трохи на свою користь прибрехавши, бо випливлі в 1990-ті з архівів документи показали, що завербований тоді “агент Ветров” таки “работал”, і про підготовку “бандерівцями” табірних повстань оперу справно доносив, – потім ще ціла армія агентури, від “зони” до Академії наук, мала попрацювати кілька поколінь, щоб у свідомості ширнармас “відлига” з “шістдесятниками” починалася з промови Хрущова на ХХ з’їзді, а не з повстань у ГУЛАГу!). Але є там одне явно щире місце – де в’язня охоплює розпач від розуміння, що от він уже втретє цілком вдало (як йому здається) “відбив” ту саму пропозицію опера, пояснив, “чому” вона йому не підходить, – а той, нітрохи не збентежений, заходить бубоніти по тому самому колу вчетверте – і стає ясно, що так може тривати до нескінченности, точніш – до ранку, коли опер піде спатки, а в’язень валити ліс…

Хоч би знали вони. – бідкається Солженіцин-оповідач, – шахові правила: тричі повторюється той самий хід – і нічия, кінець партії! Але гебні пофіг на будь-які правила (стиль, естетику тощо): і сто, і двісті, й тисячу разів воно буде товкти те саме, як заїла платівка на патефоні, нітрохи не переймаючись тим, що минулого разу (як вважає опонент) цю тему вже “проїхали”…

І тому є тільки один спосіб перевести переговори з гебнею “в конструктивне русло” – і він теж описаний у таборовій літературі, тільки вже не в Солженіцина, а в чоловіка справді порядного і, на жаль, майже не знаного на Заході – Михайла Хейфеца (того, що сидів зі Стусом і Чорноволом і написав “Українські силуети”). ЄДИНИЙ, за свідченням Хейфеца, певний прийом, яким можна було припинити чекістське вербовочне марудіння (а для чекіста, не забуваймо, ВСЯКІ переговори – це умовна “вербовка” опонента!), – було ПОСЛАТИ таваріща майора туди, куди прикордонник із Зміїного – рускійвоєнний корабль, тільки обов’язково повним текстом! (Хейфец згадує смішний епізод, як вони всім бараком учили старого галичанина-“25-річника”, колись в миру гімназійного вчителя ще віденського вишколу, якому “ці слова” ніяк не протискувались через горло, – знадобився ряд репетицій, перш ніж бідака зміг вивалити їх оперу в живі очі – і звідтоді як пошептало!).

Тільки це і працює. Доведено багато разів, слава ЗСУ – єдиному адекватному з путіним переговорнику.

А трампи-вітькови-та-інші, за Шекспіром, bubbles of the earth – то так, для підтанцьовки. Куди корисніше знати, що німці нам Петріота полагодили. І що “нордики” (шведи-норвеги-данці) скидаються нам на півмільярда на американську зброю…

Стоїмо (с).