Основні фактори, ймовірний розвиток подій та “чорні лебеді” війни між Іраном та Ізраїлем. Інтерв’ю з Семиволосом

Безпрецедентний за масштабами обмін ударами між Ізраїлем та Іраном, який розпочався вранці 13 червня, вже призвів до численних людських жертв та великих руйнувань з обох сторін. У відповідь на першу хвилю ізраїльських повітряних атак у межах операції “Народ як лев”, пов’язаних з ядерною програмою та іншими військовими об’єктами, Іран після багатогодинної паузи спрямував на Ізраїль сотні ракет і дронів.

У самих ударах Ізраїлю чітко простежуються дві ключові лінії. Військова – спрямована на знищення ядерного, ракетного потенціалу Ірану, а також удари завдаються по всій інфраструктурі, здатній на дистанційні атаки Ізраїлю. Друга лінія – політична. Цілеспрямовано знищуються вищі керівники Ірану, які представляють крило “яструбів”, чим опосередковано зміцнюються позиції поміркованих на чолі з президентом Ірану, які виступають за компроміси та переговори.

Погані новини для України – конфлікт Ізраїлю з Іраном відверне увагу від війни та може повернути Кремль із ізоляції, дозволивши Москві стати одним із переговорників. Президент США Дональд Трамп після чергового спілкування з російським диктатором Володимиром Путіним уже заявив, що не заперечує, якщо останній візьме на себе роль посередника у встановленні миру між Іраном та Ізраїлем.

Так чи інакше, але на сьогодні у конфлікті між Ізраїлем та Іраном стало очевидно, що операція, яка в першу годину здавалася демонстрацією тотального контролю та технологічної переваги Ізраїлю, входить у фазу затяжного протистояння на виснаження. Початковий шок від ізраїльських ударів – ліквідація генералів, атаки на ядерну інфраструктуру, виведення з ладу позицій ППО – був дуже відчутним. Але Іран також почав відповідати ударами, переважно по цивільних об’єктах. Тобто Ізраїль ще не виграв, а Іран ще не програв.

Ключове питання: чи вистачає Ізраїлю ресурсів, щоб провести таку кампанію самостійно, і чи підключаться на якомусь етапі Штати? Поки що про запит підтримки на адресу США офіційно не заявлено, але всі ознаки підготовки до такого звернення вже на поверхні. Чи зможе Ізраїль паралізувати ядерну програму Ірану військовими методами? Чи змусить удар Іран прискорити створення ядерної бомби, якщо припустити, що після атак на об’єкти та вбивства іранських учених він все ще має таку здатність?

Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв’ю для OBOZ.UA поділився директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

– Війна між Іраном та Ізраїлем триває вже кілька днів, відбуваються постійні взаємні удари, які навряд закінчаться в найближчий час. Чого чекати на цьому етапі?

– Якщо говорити про стратегію прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу, то її головний елемент — втягнення Сполучених Штатів у цю війну. І він цього навіть не приховує, говорить про це постійно. Я думаю, сам факт початку війни має на меті поставити Трампа перед фактом – щоб він під тиском обставин, під тиском внутрішньої позиції республіканців змушений був підтримати Ізраїль. І допомогти йому, наприклад, розбомбити іранські ядерні об’єкти чи реактори. Це ключова мета. Все інше – частина ізраїльської риторики. Подальший розвиток подій залежатиме саме від цього. До того ж Нетаньягу постійно змінює риторику. То він говорить про знищення потенціалу для створення ядерної бомби, то вже відкрито закликає до повалення режиму. Його звернення до іранського народу стали регулярними останні пів року — якраз у період підготовки цієї операції. Він звертається до іранців, закликає їх повалити режим. Якщо копнути глибше, то стає зрозуміло: в розумінні прем’єр-міністра Ізраїлю іранське питання – це питання зміни влади. Бажано повернення режиму шаха або якогось іншого формату, більш лояльного до Ізраїлю.

– Тобто – режим, який буде якщо не другом, то хоча б не оголошуватиме в доктрині “знищення сіоністської держави“.

– Саме так. Не буде в доктрині знищення Ізраїлю, а також толерантне ставлення до продовження окупації Західного берега.

– Чи можливо військовим шляхом повністю зруйнувати іранську ядерну програму? Міністр оборони Ізраїлю Кац заявив, що атаки на ядерні об’єкти Ірану продовжаться. Але чи спричинять вони реальне ослаблення потенціалу Ірану? Йдеться про десятки підприємств, розкиданих по всій території країни. Ключові установки розміщені в підземних бункерах із багаторівневим захистом. Для заподіяння стратегічних збитків такій системі буде потрібна повноцінна військова кампанія, що гарантовано призведе до ще більшої регіональної ескалації та ризикує залучити до конфлікту інші країни. Іранський завод зі збагачення урану у Фордо, прихований на глибині пів кілометра під горою, оточений системами ППО.

– Інформація з регіону – це суцільна пропаганда з обох боків. Ми можемо лише констатувати: ізраїльтяни завдають ударів, зокрема й по цивільних об’єктах. І почали бити по містах першими. У відповідь іранці також завдають ударів — як по цивільних, так і по інших об’єктах. Тобто, як кажуть, “обоє рябоє”.

Щодо зниження іранської ядерної програми, то на сьогодні можна говорити лише про те, на який період Ізраїль розраховує загальмувати програму супротивника та наскільки велика готовність Ірану до відновлення пошкодженої інфраструктури. З цього погляду оцінити, наскільки реально такими ударами знищити ядерну програму, складно. Тим паче, що іранці чудово усвідомлювали цю загрозу – і, очевидно, до неї готувалися. Її захищеність багаторівнева. Просто так дістати її ракетами чи авіаударами все ж неможливо. Так, можна зруйнувати те, що на поверхні. Але що під землею, вам ніхто не скаже. Це питання віри: або одній, або іншій стороні.

– Тоді ключове питання: чи будуть США втягнуті в цей конфлікт? Бо вже очевидно: у Ізраїлю не вистачить ресурсів, щоб самотужки реалізувати цю операцію так, як її бачить Нетаньягу. На вашу думку, чи може Трамп віддати наказ про втручання? І за яких обставин? Ізраїльські та американські ЗМІ вже пишуть, що він начебто розглядає удар по Фордо – тому що у самих ізраїльтян немає необхідних засобів, які можуть дістати до таких підземних об’єктів, а в американців є.

– Якщо американці вдарять по Фордо, іранці одразу вдарять по американських базах. І тоді США вже будуть повноцінно втягнуті у війну. І якщо вже зараз населення в Ірані не є особливо проамериканським, то після такого втручання отримаємо ще гіршу картину. Але якщо відійти від психології та техніки – подивимось на політику. Трампу треба виграти вибори до Конгресу США 2026 року. Восени вже старт політичної підготовки. Ці вибори критично важливі для MAGA – руху Make America Great Again. Якщо вони програють Конгрес – усе, кінець. Тоді вони втрачають не тільки можливість просувати свого кандидата, але й контроль над порядком денним. Також важливо те, що американське суспільство зараз абсолютно не готове до ще однієї війни на Близькому Сході.

– Основні лідери MAGA проти втручання, і вони досить активно тиснуть на Трампа.

– Абсолютно правильно. Погоджуюсь. Вони критикують Ізраїль за його дії, і це для Трампа серйозний виклик. Він ризикує опинитися у конфлікті зі своєю ж базою. А це реальна проблема.

– Тобто, на вашу думку, на цьому етапі Трамп поки що не готовий підключатися до операції Ізраїлю. А Іран, враховуючи все, що ми обговорили, – чи може він першим вдарити по США?

– Ні. Не буде цього. Вже зараз очевидно, що ні. Вони не дадуть Нетаньягу такий подарунок. Не підставлять себе так. Тому, хоч би як йому хотілося, доведеться все робити самому.

– Тобто ми побачимо продовження взаємного обміну ударами, і тут уже – хто витримає більше болю та готовий на жертви. Бо загиблих серед цивільного населення вже багато, і житлові квартали знищуються з обох боків.

– Очевидно, так. Згадайте, як Нетаньягу виступав після ударів, звертаючись до ізраїльтян: мовляв, потерпіти трохи треба…

– Так, він сказав, що буде складніше, ніж раніше, і що будуть жертви, і треба бути готовими до складних часів…

– Саме так. Але, звісно, все це заради великої мети: зупинити іранську загрозу. Ну от, цей меседж уже пролунав. Фактично ізраїльське керівництво пропонує власному народу потерпіти. І є ще такий термін – 14 днів. Мовляв, усе вирішимо за два тижні. А якщо ні? А якщо мине місяць? Тоді вже почнуться проблеми всередині Ізраїлю. І дуже швидко. Бо економіка стоїть, люди по підвалах, руйнування… Іран – складна країна. Вони живуть по-різному. Але рівень готовності до криз вищий. Ба більше, навіть частина опозиції, яка не підтримує владу, тепер, коли на них напали, має підстави терпіти більше. Це, так би мовити, медичний факт.

– Чи підштовхне ізраїльський удар Іран прискорити створення ядерної бомби, якщо припустити, що після атак на об’єкти та вбивства іранських учених він все ще має таку здатність? Світові ЗМІ повідомляють, що Тегеран збирається найближчим часом виходити із Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Однак представник МЗС Ірану Есмаїл Багаї заявив, що країна продовжує дотримуватись зобов’язань за Договором про нерозповсюдження. При цьому на сьогодні парламент Ірану хоч і не ухвалював законопроєкт про вихід із ДНЯЗ, але ж документ розглядається. Тобто є сигнал, що Іран готується до такого кроку. Reuters стверджує, що Іран може отримати та застосувати до 15 ядерних бомб уже протягом кількох днів.

– Це може бути шантаж. Гра на нервах. А може – самоздійснюване пророцтво. Довго лякали світ іранською ядерною бомбою, вбивали інженерів, здійснювали диверсії — усе нібито заради превенції. Але потім останній етап: війна. Удари по ядерних об’єктах. І саме це може стати каталізатором. Бо коли виникає екзистенційна загроза для режиму, він буде використовувати всі засоби. Я не кажу, що це гарантовано. Але відкидати не можна. У тому числі і створення, а можливо, навіть застосування ядерної зброї. Хоча це малоймовірно. Але це вже не нуль відсотків ймовірності. Так само, як і Ізраїль, маючи ядерну зброю, якої офіційно “немає”, може її також застосувати.

– Ще одна загроза – в Ірані пригрозили закрити Ормузьку протоку, через яку проходить чверть світового трафіку нафтопродуктів і яка є стратегічно важливою для постачання нафти на світові ринки. Про те, що Іран заблокує експорт нафти з регіону, якщо об’єкти його нафтогазової інфраструктури постраждають від атак Ізраїлю, заявив ексрадник Хаменеї Мохаммад-Джавад Ларіджані. Загрози Ірану перекрити Ормузьку протоку та підірвати ситуацію на нафтових ринках свідчать про те, що впоратися з Ізраїлем на полі бою аятоли не розраховують? Вся їхня надія на те, що схвильована світова громадськість втрутиться й урезонить Ізраїль?

– На цей момент це малоймовірний крок. Іран зараз позиціонує себе як країна, на яку напали. Йому вигідно шукати міжнародну підтримку. Навіть серед арабських країн, які, м’яко кажучи, не в захваті від нього. Але постає вибір: зіпсувати відносини із Саудівською Аравією, Еміратами та іншими, перекривши протоку, чи забезпечити їхній нейтралітет або навіть схилити їх на свій бік? І тут Іран, маючи в союзниках Китай, радше обере другий варіант. Звісно, все може змінитися. Динаміка конфлікту дуже висока. Те, що ми говоримо сьогодні, завтра вже може бути неактуальним. Але станом на зараз перекриття Ормузької протоки Ірану невигідне.

– Знищення військового керівництва і такої кількості провідних ядерників – наскільки це болісно для Ірану? Адже йдеться про справді знакових осіб. І, схоже, цей список ще не закритий.

– Щодо військово-політичного керівництва, то там, знаєте, “лава запасних” доволі широка. Окрім того, там уже давно триває внутрішній конфлікт поколінь. Починаючи з 2020-х років він лише наростав. Старша генерація, та, що прийшла ще в 2010-х, разом із Сулеймані, вже, скажімо так, вичерпала себе в очах молодших. Додайте сюди корупцію, неготовність до нових викликів, провали в безпеці – і от вам відкритий конфлікт. До 2024 року ця критика була підкилимною, але тепер усе виходить назовні. І, власне, ізраїльські атаки, хоч як дивно, відкривають молодим дорогу до влади. Це десь 50-річні, ідеологічно добре “оброблені” ще в 2000-х. Тоді в Ірані відбувався важливий ідеологічний зсув: революція втрачала вплив, народ почав краще жити, але ідеологія не “чіпляла”. Тому влада посилила пропагандистську обробку – і от виросло покоління, що пройшло жорстку ідеологічну школу. Вони рішучі. Чи розумні – інше питання. Але ризикувати точно готові. Тобто, як кажуть, вийшло змінити шило на мило. Ці нові можуть бути не менш небезпечні, а ще й більш імпульсивні. Ізраїль, по суті, вибив старих і сам же привів нових, які не факт, що менш радикальні.

Щодо вчених-ядерників – це теж не персоналії, це школи. Це не так, що вбили одну людину і вся галузь зникла. За кожним стоїть команда. І, попри їхню науковість, більшість із них все ж політичні висуванці. Тому є ким замінити.

– Отже, військовим шляхом Ізраїлю реалізувати свої цілі майже нереально. Без зміни режиму в Ірані немає жодних гарантій, що Тегеран таємно не продовжуватиме розробку ядерної зброї. Тоді виходить, що справжній ключ – це зміна влади? Чи є для цього зараз реальні передумови? Тим паче суспільство в Ірані не таке монолітне, як влада намагається це подати.

– Іранське суспільство ніколи не було однорідним. А політичний ландшафт ще складніший. І в етнічному сенсі, і в ідеологічному. Та в умовах війни мобілізувати людей на протест майже нереально. Люди ховаються. Ми це бачили й самі. Паніка, втеча. Потім звикають. І питання, чи витримає держава перші тижні війни. Судячи з того, що бачимо, поки що витримує. Значить, повстання навряд. Навпаки, контроль тільки посилюється. Та ще й із риторикою “в усьому винні сіоністи й Моссад”. Зазвичай в Ірані політичні зміни відбуваються після боїв. Коли стало очевидно, що влада програла, еліти скидають відповідального. А під час війни навряд це відбудеться.

– Тобто звернення Нетаньягу, в якому він закликав іранців повстати проти свого уряду, мовляв, “Ізраїль бореться не проти іранського народу, боротьба спрямована проти вбивчого ісламського режиму, який гнітить і руйнує вас, а тому настав час іранському народу об’єднатися навколо свого прапора та своєї історичної спадщини, відстоюючи свою свободу від злого та репресивного режиму” – це “в молоко”?

– Навіть не в молоко. Це в космос.

– А вбивство Хаменеї щось змінить? Нібито Ізраїль повідомляв американській владі, що може вбити верховного лідера Ірану аятолу Алі Хаменеї, але президент США Дональд Трамп змусив ізраїльтян відмовитися від цього плану.

– Сумніваюся. В них давно є затверджена процедура на такий випадок. Усе формалізовано. Думаю, уже провели репетицію. Нового лідера призначать швидко.

– Чи буде РФ допомагати Ірану? У Москві з великою помпою 17 січня було підписано договір про “всеосяжне стратегічне партнерство” між Іраном та Росією. І російському режиму, і керівництву Ісламської Республіки хочеться показати, що вони кидають виклик міжнародній ізоляції. 21 квітня договір ратифіковано Держдумою. З цієї дати Москва та Тегеран є союзниками в оборонній сфері. Що цікаво, парламент Ірану в авральному порядку у ніч з 15 на 16 червня затвердив договір про стратегічне партнерство із РФ. Про це повідомило посольство Ісламської Республіки у РФ. Однак у Москві виключили участь у ірансько-ізраїльському конфлікті.

– Гадаю, Іран таким чином виставляє Москві гамбурзький рахунок: мовляв, ми все ратифікували – тепер ваша черга діяти. Але, зверни увагу, там немає пункту про військову допомогу, як у договорі з Північною Кореєю. Іран не захотів.

– Але тоді на що вони розраховують, опівночі ратифікуючи документ, до якого їм не було особливої справи кілька місяців?

– Може, символічний крок. Мовляв, Москва, дивіться – ми зробили свій крок. Ваш хід. У Тегерані давно не довіряють Москві. Особливо консерватори. Для них Росія все ще імперія, яка мріє використати Іран у своїх оборудках із Заходом. Можливо, ратифікація була потрібна просто формально, щоб запустити механізм консультацій. Але головне – це не Москва, а Китай, який може реально допомогти, а росіяни тільки язиком можуть допомогти.

– Союзники Ірану самоусунулися? За винятком хуситів, які кілька разів атакували Тель-Авів гіперзвуковими ракетами, жодних координованих дій з боку Лівану, Іраку та Ємену не було. Майже всі союзники Ірану відмовилися його підтримати. “Хезболла” та іракський шиїтський лідер Ас-Садр засудили удари Ізраїлю, але повідомили про свою неучасть у наданні допомоги.

– Поки що все так і виглядає, але їхня участь і не треба. Вони стануть потрібні, коли США прямо втрутяться. Що зараз може зробити “Катаїб-Хезболла”? Нічого. Це інструмент для іншої фази війни – не теперішньої. “Хезболла” – це Ліван. А “Катаїб-Хезболла” – Ірак. Це окремі структури. Іракська група нічого не може зробити зараз, коли йде прямий ракетний обмін. Їхній час настане, якщо війна стане регіональною. Тоді – так. Зараз Іран не може собі дозволити розкидатися активами. Вони тримають резерв, щоб мати чим відповісти, якщо масштаб зросте.

– Чи готовий Іран до поступок? З одного боку, очільник МЗС країни Аббас Арагчі заявив, що Іран готовий відмовитися від ядерної зброї та її розробки та укласти угоду, яка гарантує відсутність у неї ядерної зброї, але “не відкритий для переговорів про припинення вогню, поки перебуває під ізраїльськими ударами”. І при цьому Корпус вартових ісламської революції заявив, що продовжить операції проти Ізраїлю до повного його знищення, а “лицемірні розмови, які закликають Іран до стриманості, – нісенітниця”.

– Оце якраз і є наслідок зміни еліт. Ті, хто прийшов, грають у складну політичну гру. Вони публічно заявляють: “Ми не створюємо бомбу”, бо… її й немає. Відмовитися можна тільки від того, чого ще нема. І це ставить Ізраїль у складне становище: якщо Тегеран формально “відмовляється” – то для чого були всі ці атаки? Народ запитає в Нетаньягу: “А де результат?” Іран не зробив бомбу. Просто погрожував. І навіть цього не казав — за нього це говорили інші.

– Тобто Ізраїль продовжить атаки, як і Іран – свої ракетні удари по ізраїльських будинках?

– Майже напевно. Якщо не втрутиться якийсь “чорний лебідь”. Те, що ми обговорюємо, – це логічний сценарій без форс-мажорів, які можуть статися будь-якої миті на Близькому Сході.