Покровськ і Мирноград у небезпеці оточення, ворог може пройти крізь “ворота”: інтерв’ю з Дмитром Жмайлом

Ситуація на Донеччині залишається вкрай непростою, особливо на Покровському напрямку, де Росія намагається сформувати два “напівкотли” – один навколо Покровська та Мирнограда, інший – у районі Костянтинівки, Торецька та Часового Яру. Основна мета противника – паралізувати логістику українських військ. Особливо небезпечним напрямком є населений пункт Гришине, який може стати “воротами” до Мирнограда. Через значну чисельну перевагу противника (понад 100 тисяч осіб на Покровському напрямку), Силам оборони наразі не вдається взяти вороже угрупування в котел. Проте, українські захисники далі потужний “піддих” противнику на Сумщині.

До кінця літа Росія навряд чи зможе досягти головної мети – повного захоплення Донецької області. Максимум, на що вона була б здатна – початок битви за Покровськ і Костянтинівку. Але й там загарбники можуть “загрузнути” так само, як це сталося Часовому Яру.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.

– Якщо подивитися на мапу бойових дій, зокрема, на мапу Покровського напрямку, можна побачити два напівкола. Одне в районі Покровська та Мирнограда, а інше в районі Костянтинівки, Торецька, Часового Яру. Чи вважаєте ви, що сьогодні ворог ставить перед собою мету створення таких двох котлів, ділянок напівоточення для того, аби суттєво покращити свої позиції?

– Дійсно, ситуація у нас залишається важкою саме в районі Покровська і Мирнограда, бо таким чином росіяни хочуть зробити якщо не повне оточення, то принаймні напівоточення. Це з одного боку. З іншого боку, це те, що зараз характер бойових дій змінився. Росіяни за допомогою дронів на відстані 20-25 км від лінії бойового зіткнення намагаються брати під контроль логістику. Але якщо ми знищуємо виключно військові автівки і військових, то росіяни не гребуть знищенням будь-яких цілей. Зокрема, в цьому районі вони наразі атакують дуже активно в районі населених пунктів Разіне, Федорівка, Родинське тощо, для того, аби знищити в тому числі цивільних, зробити цю зону безжиттєвою.

Таким чином росіяни хочуть поступово підійти саме до Мирнограда. І тут ключовими воротами і ключовою битвою, яка, скоріше за все, буде розгортатися, є населений пункт Гришине. Він стане чи не єдиними вхідними воротами до Мирнограда, приблизно 8 км. Скоріше за все, там росіяни хочуть по струмку поступово рухатися до цього міста і досягнути цілей оперативного оточення.

Наші військові це розуміють і намагаються зупинити це просування росіян. Ворог сконцентрував там дійсно великі зусилля, щоб навіть не дивлячись на контроль Сил оборони за логістичними шляхами, мати можливість паралізувати логістику наших військ.

Чи будуть вони безпосередньо рухатися саме в бік Мирнограда, покаже час. Можливо, вони будуть далі рухатися у напрямку Родинське, Гришине, Новоолександрівка – таким чином, щоб ускладнити оборону нашого гарнізону.

Ще один напрямок, про який ви говорили – це Костянтинівка. Там росіяни, на мою думку, мають набагато меншого успіху, бо їм першочергово потрібно взяти населені пункти Яблунівка та Олександро-Калинове. Якщо вони зможуть туди просочитися, то фактично до околиць Костянтинівки в них залишиться приблизно 4-6 кілометрів, щоб потім поступово наступати в район міста, змушуючи наші сили відійти з зайнятих позицій, зокрема в районі Щербинівки, Петрівки, того ж Клебан-Бика, щоб таким чином остаточно відсунути наші війська від Торецька, намагаючись просто вийти на оперативний простір.

Величезні труднощі в ворога з боями у міській забудові. Всю західну частину міста Часів Яр ми контролюємо, в Торецьку, тривають важкі бої, але ми досі знаходимося на північних околицях, намагаючи їх затримати в цих руїнах. Намагання ворога обійти місто Часів Яр з півночі також на щастя поки що не принесли успіху. Тут росіяни певною мірою загальмовані і, можливо, більше зосереджуються на напрямку Григорівка-Маркове, для того, аби вийти на кряж висот і таким чином ускладнювати логістику по великій агломерації міст від Слов’янська до Костянтинівки, щоб розвернути там свою артилерію, екіпажі своїх відронів на оптоволокні.

Тому ситуація тут дійсно є для нас важкою, але разом з тим в найбільш проблемному напрямку, Новопавлівському, сьогодні (18 липня, – Ред.) бійці 20-го армійського корпусу змогли контратакувати і повернути собі контроль над цими двома населеними пунктами. Звісно, це поки що повідомлення від самих військових, яким ми можемо довіряти, підтвердження Генерального штабу наразі немає. Але цей напрямок дуже важливий, тому що саме в цьому куті проходить адміністративна межа Донецької та Дніпропетровської області по річці Вовча.

Таким чином, ворог рухається виключно по своїй політичній меті, щоб хоча б на один квадратний кілометр зайти на територію сусідньої області.

– Ви сказали про тактику, яку сьогодні застосовує ворог. Чи можуть таку саму тактику використовувати також і Сили оборони? Зокрема, ми бачимо суттєвий виступ в районі Родинського, Білицького. Чи можна, наприклад, тут відрізати певну частину ворожого угрупування і взяти його в оточення?

– Ми це постійно намагаємося робити, але проблема в тому, що росіяни намагаються рухати широким фронтом, тобто в них є атакуючі дії з району населеного пункту Разіне, вони намагаються рухатися на південь від Миролюбівки. Таким чином, на цьому виступі вони рухаються єдиним фронтом.

Я нагадаю, що концентрація військ росіян на Покровському напрямку складає понад 100 тисяч живого м’яса, і тому нашим військам дуже важко їх локалізувати. Але якщо ворог покидає якісь клини, що перетворюються на сіру зону, наприклад, клин в районі Родинського, то ми, звісно ж, намагаємося всі ці зрізи робити.

Найяскравіше ця тактика показала себе, зокрема, на півночі Сумщини, де ворог втратив ініціативу, і за рахунок того, що ми б’ємо ворогу в піддих в районі Варачине, фактично деякі позиції росіян опинилися в оперативному оточенні. Плюс туди підтягнулися наші резерви, екіпажі FPV-дронів. Таким чином, росіяни продовжують штурмові дії, але реальних просувань, окрім локальних, на 50-100 метрів ворог не має.

– Виходячи з того, що ви сказали, я можу зробити висновок, що протягом 50 днів, які Трамп дав Путіну на завершення війни, фактично до кінця літа, ворог не матиме можливості виконати головну мету цієї так званої “СВО”, тобто повністю захопити Донецьку область в її адміністративних кордонах?

– Абсолютно. Звісно, ми залишаємо фактор, що може бути всяке, але з тими наявними силами, з тим темпом поповнення втрат у м’ясі, – а в них дуже великі втрати. Штурмові підрозділи стираються на 30-50%, потім вони доукомплектовуються, приходить нове поповнення, яке не має належної військової підготовки, і вся ця історія повторюється.

Найпесимістичніше, чого може добитися ворог за 50 днів, це безпосередньо почати битву за Покровськ і Костянтинівку. Але росіяни розуміють, що вони там загрузнуть, як загрузили в Часовому Ярі, хоча дуже багато експертів, і навіть представників Сил оборони говорили, що Часів Яр має впасти за лічені тижні.

Я думаю, вони зосередяться навіть не на Костянтинівці, а саме на Покровському напрямку, щоб формувати оперативне оточення навколо Покровська і Мирнограда, тому що ворог має там просування.

По інших напрямках – в районі Куп’янська теж є рух росіян, але темпи його не задовільні. Щодо оточення, то тут їм буде дуже важко зробити цей крюк, того, щоб загрожувати нашому групуванню в районі Куп’янська Вузлового на схід від річки Оскіл і в районі Піщаного.

Так само важка ситуація в ворога і на Сіверському напрямку. Там Сили оборони нанесли ефективне ураження і познищували як мінімум чотири фундаментальні позиції росіян. Тому, скоріше за все, вони будуть перекидати свої сили, робити оптимізацію саме на той напрямок, де вони хоча б теоретично можуть мати успіх, максимально довго уникати штурмових дій в лоб міській забудові і намагатися рукатися по полях, по селах, де нашим військам дуже важко закріпитися за природні перешкоди, щоб вибудувати ефективну оборону.