Суботній ранок 23 травня у Холодному Яру починається з пилу древнього лісу, що здіймається з-під коліс сотень автомобілів. Сюди, до серця українського повстанського духу, з'їхалися люди з усієї країни, щоб віддати шану борцям за волю минулого століття та воїнам нинішньої російсько-української війни.
Поки вздовж доріг миготять дикі кози та вискакують фазани - бо місцеві мисливці масово пішли на фронт, а половина навколишніх хат пустує, - тишу прадавнього лісу готується сколихнути перша цього року автоматна сальва, передає кореспондент Gazeta.ua.
Камінь із мармурового кар'єру та "чорні копыта" ворогів
Перед поворотом до Мотронинського монастиря утворюється затор із легковиків, джипів та автобусів. Поліцейські намагаються врегулювати рух, а натовп із пів тисячі людей уже скупчується біля новостворених монументів. Крізь людей проходять священники в ризах на чолі з митрополитом Черкаським і Чигиринським Іоаном.
Біля свіжих, ще холодних кам'яних горельєфів схиляються родичі полеглих сучасних Героїв. Білява літня жінка тихо гладить викарбуване обличчя Віктора Панаска "Іранця". В її очах туга, але сліз немає - усі виплакала.
Поруч височіє меморіал воякам "Карпатської Січі". Він складається з двох великих брил. Перша - кремовий білий граніт, який виблискує на травневому сонці. На ньому висічена історія підрозділу від початку ХХ століття до сьогодення.
"Це з мого села привезли. Я з села Угля, що на Закарпатті. Там у нас мармуровий кар'єр. Ми земляки з моїм колишнім командиром Олегом Куцином. Я з 2016-го року їздив як волонтер до побратимів, а з 24-го лютого пішов воювати. Як ознайомився поближче з такими людьми, як він чи Мирослав Мисла, пішов за ними. Горіли самі й всіх запалювали. На таких тримається світ", - кладе руку на камінь високий чорнявий боєць Роман Роман (позивний "Угля").
Друга брила - значно вища, виконана з товстого металу, прикрашена тризубом та пророчим написом Олега Куцина: "Тепер ми можемо говорити з войовничими предками на рівних".
Урочистим дійством керує президент історичного клубу "Холодний Яр" письменник Роман Коваль. Він просить присутніх слухатися фотографа з Кам'янки Григорія Юрика - цей 68-річний ентузіаст об'їжджає всі локації на велосипеді й має в архівах знімки з усіх 32 вшанувань.
Після офіційних промов лунає молебень. Поміж традиційних слів капелана особливо гостро звучить заклик до безкомпромісного бою.
"Маємо вигнати ворогів з української землі до останнього копита", - наголошує митрополит Іоан, ніби апелюючи до біблійних слів апостола Павла про боротьбу з духами злоби, що втілилися в російських окупантах.
Наступна точка маршруту - пам'ятник холодноярському сотнику Івану Компанійцю, встановлений прямо на подвір'ї Мотронинського монастиря. Посеред ошатного монастирського двору із квітучим садом та черешнями - жодної душі з-поміж служителів чи монахів. Воно й зрозуміло: монастир досі перебуває під впливом Московської церкви. А серед гостей сьогодні - патріоти та люди зі зброєю, один із яких вбрався у стрій холодноярця сторічної давнини. Тож "любов до ворогів" у ченців завершилася тихою самоізоляцією, поки над подвір'ям лунають пісні під кобзу і котяться звуки військової сальви.
Пророцтво Джеймса Кемерона: робопси та "Таргани" на хуторі Буда
По обіді епіцентр подій переміщується на хутір Буда, де військова атмосфера стає максимально наочною. Особливий захват це викликає у дітлахів, адже воїни 3-го окремого полку ССО демонструють сучасні зразки озброєння: потужні закордонні квадрокоптери, американські гвинтівки ДДМЧ (DDM4) системи АР-15 та унікальну вітчизняну наземну техніку.
"Тарган - це безпілотний наземний колісний дрон, який може перевозити будь-який вантаж до 105 кілограмів. Підвозимо в найнебезпечніші місця будь-що, можна евакуювати з поля бою невеликого бійця. Такою стає війна двадцять першого століття", - закривши обличчя маскою, терпляче пояснює дітям воїн ССО Андрій.
Поруч під вигуки малечі розгортається справжнє видовище: підлітками ганяє залізний чотирилапий робот-собака. Він поводиться як жива істота - озирається навколо, кланяється, бавиться, підбігає до дітей і простягає для вітання металеву лапу з гумовим наконечником. На тлі цих технологій мимохіть згадується культовий фільм Джеймса Кемерона "Термінатор", де залізні машини ставали найнадійнішими захисниками людини. Сьогодні такі "собаки" та "таргани" вже рятують життя українських воїнів і захищають наших дітей від московитів.
Свідок тисячоліття: як рятували дуб Максима Залізняка
Від нещадного травневого сонця учасників заходу рятує крона легендарного тисячолітнього Дуба Максима Залізняка. Це дерево - німий свідок нашої історії ще від часів Київської Русі. Він пережив усіх, хто намагався сплюндрувати цю землю. Ба більше, саме під цим дубом покоїться братська могила, де нацисти у 1943 році розстріляли й закопали 82 місцевих жителів, серед яких було немовля.
Але якщо від рук більшовицьких та нацистських людожерів дуб уберігся, то перед часом він майже безсилий. Більша частина його велетенських гілок уже всохла, а стовбур стягнули спеціальними пасами, аби дерево не розщепилося навпіл.
Старожили згадують, як тридцять років тому велетня рятували за унікальною методикою науковців: навколо коріння викопали глибокі шурфи і заклали туди кілька туш худоби. Перегнила плоть дала виснаженому ґрунту колосальну кількість поживних речовин. Дуб тоді помітно ожив і пустив свіже зелене віття. Фахівці переконані: свій десяток-другий років дерево ще точно проживе і обов'язково стане свідком нашої остаточної перемоги у цій війні.
Джерело: Gazeta.ua
