Сучасна Європа має два ядра. Її економічно-політичним ядром є ЄС, а військово-політичним – НАТО, пише почесний професор європейських студій Оксфордського університету Тімоті Гартон Еш в статті Financial Times.
Еш зауважив, що обидві організації розташовані в Брюсселі, але протягом десятиліть вони практично не спілкувалися між собою.
"Проте сила Європи саме й полягає в наявності цього подвійного ядра. На саміті військового альянсу в Анкарі, що відбудеться цього тижня, його лідери повинні усвідомити, що друге ядро Європи терміново потребує реконструкції", - йдеться в статті.
Вказується, що з моменту свого заснування обидві організації значно розширилися. Зараз до їх складу входять не менше ніж 23 європейські країни. Але якщо для ЄС характерні постійні зміни, то для НАТО – структурна стабільність.
"Протягом десятиліть військовий альянс на чолі зі США захищав Європу, яка мирно розвивалася в економічному та політичному плані, від потенційної радянської/російської агресії", - зауважує автор статті.
Професор наголосив, що зовнішня загроза, безсумнівно, повернулася з подвоєною силою, але є також явні ознаки відродження старої внутрішньоєвропейської проблеми.
"За нинішніми побоюваннями Франції та Польщі щодо стрімкого зростання німецьких витрат на оборону, які зосереджуються виключно на Німеччині, ховається привид історичних страхів перед німецьким військовим домінуванням", - констатує він.
Зазначається, що після півтора року правління адміністрації Трампа стало очевидно, що Європа більше не може покладатися на Сполучені Штати в питаннях своєї оборони.
Тим часом існує значний ризик, що президент Росії Володимир Путін атакує територію НАТО ще до приходу нового президента США в січні 2029 року.
"Розуміючи, що Трамп, можливо, не прийде на допомогу Європі, і бачачи, що Європа починає серйозно переозброюватися, російський диктатор, що опинився в скрутному становищі, може вирішити, що це його останній і найкращий шанс продемонструвати, що НАТО перетворилося на паперового тигра", - вважає Еш.
Тому, на його думку, відновлення другого ядра Європи є водночас важливим і нагальним завданням.
"ЄС має відігравати вирішальну роль у збільшенні та координації фінансування європейського переозброєння, як це вже почало відбуватися завдяки таким ініціативам, як SAFE (Security Action for Europe) та Європейський оборонний фонд", - вважає професор.
Однак, пише автор, було б небезпечною ілюзією уявляти, що ЄС сам може стати військово-політичним ядром Європи, а його зобов’язання щодо взаємної оборони, передбачене статтею 42.7 Договору про Європейський Союз, виконуватиме роль статті 5 НАТО.
"Натомість ці дві організації, що базуються в Брюсселі, мають усвідомити, чим вони були у найкращі часи і чим мають стати знову: двома ядрами, що глибоко доповнюють одне одного та взаємно підсилюють", - зазначає Еш.
Щодо фактичної військової оборони Європи, на думку професора, відправною точкою має стати європеїзація НАТО:
"Це передбачає два окремі часові горизонти: 10-річний та 10-місячний. Європа та Канада (ця велика почесна європейська країна) повинні працювати – наскільки це можливо, у співпраці зі США – над досягненням стратегічної мети: створення Європи, яка матиме звичайні збройні сили, так звані стратегічні засоби забезпечення та, зрештою, ядерний стримуючий потенціал, необхідні для її оборони".
Водночас, вказує автор, НАТО потребує негайного розроблення планів дій у надзвичайних ситуаціях для оборони під керівництвом Європи, а в найгіршому випадку – виключно силами Європи, проти будь-якої можливої російської агресії.
"Подальша військова та економічна підтримка України, яка зараз веде бойові дії глибоко на території Росії, залишається життєво важливою. Україна продемонструвала нам, на що здатні бойовий дух та героїчна імпровізація навіть за найскладніших обставин", - йдеться в статті.
На думку професора, за умови правильного формулювання таке планування на випадок надзвичайних ситуацій має бути схвалено адміністрацією Трампа.
"Лише якщо Європа продемонструє залізну рішучість захищати себе, Путіна вдасться стримати", - підсумовує автор статті.
Джерело: УНІАН
