Президент США Дональд Трамп на полях саміту НАТО в Анкарі розповів, що умови, які для закінчення війни проти України висуває російський диктатор Володимир Путін, почали пом’якшуватись. Та це не варто сприймати як передвісник реальних переговорів. Поки ми стоїмо від них дуже далеко.
Так, розмова президента України Володимира Зеленського та президента США Дональда Трампа в Анкарі була напрочуд вдалою. По суті, ми отримали все, на що можна було б сподіватися. Але є один нюанс: нам потрібно дочекатися розмови Трамп-Путін. І лише тоді можна робити якісь проміжкові висновки, зокрема й про те, чи дадуть нам ліцензію на "Патріоти".
Річ у тім, що приблизно місяць тому всі почали фіксувати зміну позиції США (команди Трампа) щодо України. Я тоді писав і зараз лише повторю: в Вашингтоні розуміють, що переговори знаходяться в глухому куті, і в США немає важелів впливу на РФ, щоб зупинити танкерний флот, а відтак і змусити Путіна до переговорів.
Але для республіканців електорально невигідно показати слабкість Трампа. Саме тому було прийнято рішення змінити риторику. І тепер в США на найвищому рівні говорять про зміни на полі бою, про переваги України і, найголовніше, про те, що Путін та Зеленський мають вдвох, за столом переговорів, вирішити питання миру (хоча одразу треба сказати: один на один - це дуже ризикована історія).
Якщо говорити про цю зміну риторики з боку США, погано це, чи добре? Відповідь проста - це краще, ніж було раніше, але це точно не про мирні переговори.
Те, що цей злам відбувся - це, безумовно, плюс. Бо, як мінімум, певний час команда Трампа змушена буде грати в цю гру, якщо хоче не наробити проблем з виборами (хоча і тут не варто переоцінювати українське питання, особливо на фоні чергового загострення в ірано-американських стосунках).
Чи приєднається в цьому "мирному треку" до США Китай? Візит очільника МЗС України Андрія Сибіги в Китай анонсовано. Але маємо розуміти, що він – не про мирні переговори.
Пекін про мир і свою участь в переговорах буде, перш за все, говорити з американцями. Бо для нього це переговори не про те, чий Донбас, а про те, як КНР буде заробляти на ЄС і як торгівля КНР буде співіснувати в багатокутнику ЄС-США-КНР-Туреччина. Візит Сибіги - про те, чи можна з цими людьми хоч про щось реально домовлятися.
Разом з тим, одна з головних причин, чому цей візит став можливим - неадекватність Путіна, який хоче розширення війни на треті країни (в тому числі, через територію Білорусі). Тому Китай, з одного боку, демонструє Путіну, що його позиція може бути не такою, як зараз. З іншої, Китай готується до переговорів з США і вважає, що там може бути підняте питання України. А відтак, потрібно бути готовим до цієї і розмови.
На фоні цього всього позиція Путіна залишається незмінною: він не хоче переговорів, він не вірить в будь-які бунти в РФ та вважає бензинову кризу тимчасовим явищем. І він не вірить в те, що США та Китай домовляться про тиск на РФ.
Вадим Денисенко, керівник аналітичного центру "Ділова столиця"
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланнямДжерело: УНІАН
