Незважаючи на масштабну військову кампанію США та Ізраїлю проти Ірану, ситуація розвивається на користь Тегерана. За оцінкою видання The Economist, останній тиждень став особливо руйнівним в ескалації конфлікту і поставив Вашингтон у складне становище більше, ніж ослабив Іран.
Спочатку президент США Дональд Трамп поставив перед собою низку цілей – від демонтажу ядерної програми Ірану до зміни стратегічної ролі Тегерана на Близькому Сході. Однак станом на кінець березня 2026 року ці цілі залишилися недосяжними. Іран, незважаючи на удари, продовжує чинити опір і зберігає значні можливості для подальшого тиску на Захід, пише The Economist.
Контроль Ірану над ключовими маршрутами та важелями впливу
Як стверджує видання, Іран зміг зберегти вплив на стратегічно важливі точки, зокрема на Ормузьку протоку – через неї проходить близько 20 % світових поставок нафти. Обмеження судноплавства тут стало важливою тактичною перевагою Тегерана, впливаючи на глобальні енергетичні ринки.
Військові удари США та союзників, спрямовані на стратегічні об’єкти, не призвели до повного руйнування інфраструктури Ірану. Крім того, Іран активно використовує асиметричні методи ведення війни, включаючи удари дронами та атаки на судноплавство, що змушує Захід адаптувати свої стратегії, йдеться у публікації.
Дипломатія та переговорні позиції сторін
За даними джерел The Economist, США та Іран ведуть переговори про припинення бойових дій, але позиції сторін відрізняються. У той час як Вашингтон вказує на можливість дипломатичного виходу і запропонував список із 15 пунктів, спрямованих на врегулювання стратегічних питань, Іран наполягає на збереженні своєї політичної та військової автономії, а також на певних гарантіях безпеки.
Потенційні наслідки для Заходу
Видання підкреслює, що конфлікт призвів до значних політичних та економічних витрат для США та їхніх союзників. Контролюючи рух нафти через Ормузьку протоку та чинячи тиск на інфраструктуру регіону, Іран спровокував зростання цін на енергоносії, що позначається на економіці США, Європи та країн Азії. Стратегічна перевага Ірану також зміцнює його позиції на переговорах з Китаєм та Європою, які прагнуть стабільності поставок нафти.
The Economist зазначає, що Захід поніс значні витрати як у військовій, так і в дипломатичній сфері, що тимчасово посилює позиції Тегерана.
Джерело: УНІАН
