Рішення щодо позбавлення президента України ордена Білого Орла є політичним і значною мірою заполітизованим. Важливим фактором є те, що у наступному році в Польщі відбудуться вибори до Сейму, і на цьому тлі політична конкуренція суттєво загострюється. Отже, правопопулістські сили, зокрема "Право і справедливість", в умовах втрати частини підтримки змушені активніше працювати з такими чутливими темами як українське питання - для здобуття політичних балів і мобілізації електорату.
Політизація історичних і символічних питань, звісно, не є новою. Однак резонансні рішення щодо Романа Шухевича та Степана Бандери за часів президентства Віктора Ющенка, або подальша політика пам’яті часів президентства Петра Порошенка, включно з перейменуваннями вулиць та встановленням пам’ятників, не викликали таких реакцій з боку Польщі. Ба більше, у той період самі польські офіційні особи, зокрема Кароль Навроцький як керівник польського Інституту національної пам’яті, наголошували, що це внутрішня справа України - кого вона вважає своїми героями…
Таким чином, рішення щодо позбавлення українського президента ордена Білого Орла виглядає як політично мотивований крок, що вписується у внутрішню боротьбу польських політичних сил.
Але чи мають інші українські президенти, починаючи з Кучми, також відмовлятися від цього ордена? Питання доволі дискусійне.
Адже, з одного боку, такі кроки можуть стати не просто символічними жестами, а трактуватися як прояв єдиної української позиції та солідарності в державі.
З іншого боку, не варто автоматично реагувати на кожен політичний крок дзеркальними діями, особливо якщо вони мають емоційний або ситуативний характер.
Водночас дії окремих українських посадовців, які вже відмовилися від польських нагород, можна розглядати як політичний сигнал Варшаві про те, що такі рішення польської сторони сприймаються в Україні як недружні.
Вочевидь, після цього дипломатичні контакти між Києвом і Варшавою можуть охолонути. І на цьому тлі в зоні політичної напруги опиняється конференція щодо відновлення України, яка запланована на наступному тижні у польському Гданську. Звісно, вона не буде скасована, але рівень представництва країн може змінитись.
В будь-якому разі, усе це в цілому не сприяє стабільності відносин і створює додаткову напругу, невигідну стратегічним інтересам і України, і Польщі. В широкому контексті, ці процеси, на жаль, вигідні Росії, зацікавленій у розхитуванні єдності між європейськими союзниками. Після рішення Навроцького у Москві можуть відкривати шампанське, адже загострення стосунків Києва і Варшави працює на послаблення їх спільних позиції у регіоні.
Джерело: УНІАН
