Перша світова війна зруйнувала стару Європу. Занепали чотири імперії – Російська, Німецька, Австро-Угорська та Османська. На політичній карті з’явилися нові держави. Мільйони людей пройшли через окопи, голод, розруху та психологічні травми. Німеччина зазнала не лише поразки, а й відчуття приниження, з якого згодом виросли реваншизм, культ сили та Друга світова війна.
А якими виявилися наслідки так званої Спеціальної військової операції для Росії?
Лютий 2022 року запустив ланцюг подій, які вже змінили політичну карту XXI століття і продовжують змінювати її сьогодні. Путін може нескінченно повторювати, що у Кремля "не було вибору". Але якби в Москві в лютому 2022 року знали, до яких наслідків призведе це рішення, чи був би зроблений той самий вибір? До літа 2026 року повномасштабна війна триває вже п’ятий рік. За своєю тривалістю вона перевершила Першу світову війну, яка тривала чотири роки й три місяці.
За цей час Росія заплатила величезну ціну.
За різними західними оцінками, сукупні втрати російської армії вбитими та тяжко пораненими вже перевищили мільйон осіб. Навіть якщо вважати ці оцінки завищеними, мова все одно йде про сотні тисяч загиблих і покалічених людей. Це найбільші військові втрати Росії з часів Другої світової війни.
Але демографічний удар не обмежується втратами на фронті. Тисячі молодих фахівців покинули країну після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Сотні тисяч сімей опинилися зачеплені мобілізацією. Країна, яка й без того стикалася з демографічною кризою, отримала додатковий удар по своєму людському капіталу.
Далі. У 2022 році був зруйнований міф про "другу армію світу". Замість швидкої перемоги Росія отримала затяжну війну на виснаження. Лінія фронту поступово перестала бути єдиним місцем бойових дій. Війна прийшла в російський тил. Удари наносяться по військових об'єктах, аеродромах, складах, підприємствах оборонної промисловості. Високопоставлені офіцери та генерали все частіше стають цілями далеко від лінії фронту.
Вперше за багато десятиліть величезна територія Росії перетворилася не тільки на стратегічну перевагу, а й на джерело нових вразливостей.
Економічні наслідки також виявилися значно серйознішими, ніж очікувалося. Близько 300 мільярдів доларів резервів Центрального банку було заморожено. Росія втратила значну частину доступу до західних фінансових ринків, технологій та інвестицій. Багато міжнародних компаній пішли з країни. Обмеження торкнулися банківського сектору, авіабудування, мікроелектроніки, машинобудування та інших високотехнологічних галузей.
Росія зберегла експорт сировини, але її переговорні позиції помітно ослабли. Якщо раніше Москва прагнула впливати на світові ринки, то сьогодні все частіше змушена адаптуватися до умов найбільших покупців, насамперед Китаю.
Серйозно змінилося й становище Росії у сфері безпеки. У 2023 році Фінляндія вступила до НАТО, збільшивши загальний кордон Росії з Альянсом більш ніж на 1300 кілометрів. Слідом за нею членом НАТО стала Швеція.
Якщо однією з цілей війни було не допустити розширення НАТО, то результат виявився прямо протилежним.
Одночасно почала скорочуватися російська зона впливу на пострадянському просторі. У 2023 році Азербайджан відновив контроль над Карабахом. Російські миротворці виявилися не здатними вплинути на розвиток подій і згодом покинули регіон.
У 2024 році Росія фактично втратила Сирію як ключовий геополітичний актив на Близькому Сході. Режим Башара Асада впав, а сам Асад опинився в Москві.
У 2025 році Вірменія та Азербайджан підписали мирну угоду за посередництва США. Це стало ще одним сигналом ослаблення російського впливу на Кавказі.
Того ж року на парламентських виборах у Молдові перемогли проєвропейські сили, а курс країни на інтеграцію до Європейського Союзу було підтверджено знову.
2026 рік приніс Росії нові потрясіння.
Венесуельський лідер Ніколас Мадуро опинився під арештом американських властей. В Ірані було ліквідовано керівництво країни. Росія знову виявилася спостерігачем подій, на які ще недавно претендувала впливати як одна з провідних світових держав.
У березні пішов у відставку уряд Віктора Орбана. У червні Вірменія остаточно підтвердила курс на європейську інтеграцію...
І це, можливо, ще не кінець процесу.
На горизонті залишаються нові потенційні зміни в Сербії, Чорногорії, на Кубі і навіть у Білорусі. Все більше держав, які традиційно вважалися частиною російської сфери впливу, починають шукати власні моделі розвитку і нові зовнішньополітичні орієнтири.
І найсерйозніші наслідки можуть чекати на Росію попереду.
Історія показує, що затяжні війни рідко закінчуються лише військовими підсумками. Дуже часто вони запускають внутрішні процеси, які стають більш значущими, ніж події на фронті.
Перша світова війна призвела до падіння Російської імперії. Афганська війна стала одним із чинників розпаду Радянського Союзу. Сьогодні ніхто не може точно сказати, які наслідки для Росії матиме нинішня війна через п’ять, десять чи п’ятнадцять років.
Але вже очевидно: ціна цієї війни виявилася незрівнянно вищою за ті цілі, які декларувалися в лютому 2022 року. Тепер головне питання не в тому, коли війна закінчиться, а в тому, якою Росія стане після неї.
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланнямДжерело: УНІАН
