Український рух опору на тимчасово окупованих Росією територіях зазнав суттєвої трансформації, перетворившись із відкритих демонстрацій перших місяців вторгнення на глибоко конспіровану й смертоносну розвідувальну мережу.
Як повідомляє видання The Atlantic, жорсткі репресії з боку загарбників, тотальне встановлення камер спостереження з розпізнаванням облич та регулярні перевірки на поліграфах змусили підпілля повністю відмовитися від символічних акцій.
Будь-які прояви проукраїнської позиції в таких містах, як Маріуполь чи окупована частина Херсонщини, тепер караються катуваннями у "підвалах". У зв'язку з цим цивільні агенти перейшли до ведення професійної розвідки, ставши першою ланкою в координації кампанії "середніх ударів" – регулярних нальотів українських безпілотників на командні пункти, логістичні хаби та бази проживання особового складу РФ.
Важливою складовою цієї діяльності є робота українських жінок, яких у підпіллі символічно називають "відьмами" (від давньоукраїнського "відати" – знати). Багато з них залишилися працювати в окупаційних цивільних адміністраціях, медичних закладах або школах, що дозволяє їм збирати безцінну інформацію, користуючись упередженням російських військових, які рідко бачать у жінках бойову загрозу.
Крім того, українські спецслужби активно використовують методи інтернет-субтерфужу та кібершпигунства для виманювання секретних даних. Оператори з підконтрольних Україні територій створюють фейкові профілі у месенджерах для зав'язування романтичних стосунків із окупантами, переважно з чеченських підрозділів, які легше піддаються маніпуляціям. Отримані таким чином фотографії з казарм чи військових об'єктів дозволяють оперативно вираховувати координати цілей, причому удари дронів інколи завдаються безпосередньо під час онлайн-листування з військовослужбовцем РФ.
Успіх і виживання агентурної мережі залежать від суворої конспірації та протидії російським системам радіоелектронної боротьби й моніторингу. Окупаційні війська повністю заблокували українських мобільних операторів та зобов'язали населення використовувати місцеві SIM-карти й пристрої із заздалегідь встановленим шпигунським програмним забезпеченням "Друг", яке таємно передає російським спецслужбам усі дані, геолокацію та фотографії.
Щоб обійти цей контроль, підпільники використовують "чисті" телефони, таємно завезені з вільної території України. Повідомлення створюються на пристроях без SIM-карт, а відправка відбувається через зашифровані канали за допомогою точок доступу Wi-Fi інших гаджетів, які вже легалізовані в мережі окупантів. Для підготовки цивільних розвідників використовуються друковані посібники, замасковані під звичайні художні книги, а також спеціальні курси з протидії поліграфам та ведення міського спостереження.
Водночас українське підпілля запровадило сувору заборону на залучення неповнолітніх до розвідувальних операцій через надвисокі ризики для їхнього життя та деструктивний вплив на моральний стан підрозділів у разі їхнього затримання окупантами. Наразі верифікацію отриманих координат також забезпечують українські біженці за кордоном, які досконало знають інфраструктуру своїх рідних населених пунктів.
Самі учасники спротиву наголошують, що свідомо розкривають деякі деталі своєї роботи, аби посіяти серед російських військових постійну параною, змушуючи їх бачити загрозу в кожному місцевому жителеві. Крім того, представники підпілля підкреслюють, що масштаб воєнних злочинів РФ та пережитий досвід окупації повністю виключають можливість будь-яких компромісних мирних угод із територіальними поступками агресору.
Джерело: УНІАН
