Спрацювало розпізнавання облич: у Росії почалися затримання “відмовників” серед жителів окупованої частини України

Російські окупаційні війська не тільки зазнають великих непоправних втрат на фронті, а й відчувають нестачу через зростання потоку тих, хто не захотів воювати. Чимала частина з них – це жителі тимчасово окупованої території України. Причому серед них є як колаборанти, так і українці, які опинилися заручниками ситуації.

Докладніше про це – в матеріалі OBOZ.UA.

Не впустили шанс

Усе почалося з території України – з Донецької області, частина якої опинилася під контролем Росії ще у 2014 році. Кілька років жителі окупованої території служили в “армії” так званої ДНР. Напередодні повномасштабного вторгнення в Україну на Донеччині окупанти влаштували масовий вилов місцевих жителів. Їм казали, що відправлять на військові збори, але виявилося – на війну. Саме тоді, користуючись плутаниною та відсутністю чіткого обліку, частина насильно мобілізованих чоловіків змогли втекти. Серед них було багато тих, хто категорично не хотів воювати проти України.

Журналісти OBOZ.UA особисто знають щонайменше три таких випадки. Усі “фігуранти” – молоді хлопці, які вимушено залишилися жити в окупації через своїх родичів. Через деякий час, накопичивши гроші завдяки віддаленій роботі, їм вдалося виїхати. Спочатку в Росію, бо інакше ніяк, потім – у країни ЄС.

Але тоді не було розшуку “СЗЧ” серед жителів окупованої частини Донецької області, він почався після насильницького “приєднання” регіону до Росії.

Різкий поворот

Нині за розшуком тих, хто самовільно залишив службу в лавах армії країни-агресора, лідирує знову Донеччина. Але за роки окупації (особливо це стосується Донецька, Макіївки, Горлівки) проукраїнських місцевих жителів залишилося не так уже й багато – особливо серед молоді та людей середнього віку. І, за даними наших співрозмовників в окупації, переважна кількість “відмовників” – це якраз ті, хто “топив за Росію”.

“Однак за всієї їхньої любові до Росії вмирати за неї вони не хочуть. Тому й тікають зі служби. Частина ховається у далеких родичів у рідних краях, а частина – виїжджає на територію РФ, бо там, мовляв, легше загубитися”, – каже наш співрозмовник.

Але тепер усе змінилося.

Небезпечний навіть домофон

Нещодавно стало відомо, що в Санкт-Петербурзі силовики спіймали жителя окупованої частини Донецької області, розшукуваного за “СЗЧ”.

Він розповів свою історію місцевому, вузькоспеціалізованому Telegram-каналу. Наведемо його розповідь, оскільки це дає гарне розуміння того, що відбувається.

“Я мобілізований за “загальною мобілізацією” в “ДНР” з лютого 22 року, контракт ніколи не підписував. Пішов у “СЗЧ”, переховувався в Санкт-Петербурзі. У травні 2025 р. я попався, розпізнала камера домофона біля під’їзду. Поліцейський із міськвідділу, який розшукував мене, сказав, що збіг був 80%. Приїхала поліція, відвезла у відділення, там просидів у камері трохи більше ніж добу. Потім приїхали і забрали ВПшники. У комендатурі на Садовій у Пітері просидів дві доби в камері 3х2 м, нікуди не випускали”, – розповів він.

Потім донеччанин потрапив у центр “СЗЧ” у населений пункт Кам’янка Ленінградської області. Йому сказали, що він перебуватиме там до візиту слідчого.

“Але через чотири дні мене ешелоном відправляють до Курська. Виявилося, що кримінальну справу мою призупинено, а за тиждень після затримання я був зарахований штурмовиком у Калінінградську військову частину. У селищі Постоялі Двори Курської області мене одягли-взули, приїхали “покупці” і почали розбирати людей у свої полки. Так я потрапив у N мотострілецький полк, зараз служу на Харківському напрямку, під Бєлгородом”, – додав окупант мимоволі.

І це перший відомий випадок, коли мешканця окупованої території затримали не просто завдяки відеоспостереженню з розпізнаванням облич, а саме через домофон. Таким чином “загубитися” на орендованих квартирах у Росії вже не факт, що вийде.

Станом на сьогодні найбільше камер із розпізнаванням облич встановлено в Москві, Підмосков’ї, Санкт-Петербурзі й Татарстані. Сильно стрибнула в рейтингу і Ростовська область РФ, що межує з Україною.

Ростов-на-Дону й область стали одними з перших на півдні Росії, де з’явилися камери з функцією біометричної аналітики. Причому їхня кількість постійно зростає. Зібрані з таких камер дані аналізуються за допомогою спеціального програмного забезпечення, яке може використовуватися як для пошуку реальних злочинців, так і “неугодних” осіб серед жителів окупованої території.

У російських “правоохоронців” наразі є доступ до камер відеоспостереження в місцях масового перебування людей, торговельних центрах, на соціально значущих об’єктах, стадіонах, в аеропорту, на вокзалах, в освітніх установах, в’їздах-виїздах із населених пунктів тощо.

Таким чином, стає набагато безпечніше здатися в полон українським військовим, ніж намагатися “відсидітися” в Росії, а в підсумку знову опинитися на передовій. І в кращому разі – отримати каліцтва.