Справжній воїн і надійна людина: росіяни вбили забороненою хімічною зброєю протитанкіста Любомира Нідзельського

На фронті внаслідок російського удару забороненою хімічною зброєю загинув воїн Збройних сил України, оператор ПТРК “Стугна” Любомир Нідзельський. Герою назавжди лишився 31 рік. Із захисником у п’ятницю, 18 липня, попрощалися на його рідній Житомирщині.

Про втрату повідомила дружина воїна Оксана Нідзельська, а також військовослужбовиця Тетяна Чорновол, яка була напарницею Любомира. Герой поліг 10 липня 2025 року.

“У моєму взводі загинув воїн, мій напарник Любомир Нідзельський. Загинув на чергуванні “Стугни” на нулі, від удару забороненої хімічної зброї”, – написала Чорновол у Facebook.

Вона додала, що Любомир Нідзельський “загинув воїном” – “він палив ворога “Стугною”.

Що відомо про Любомира Нідзельського

Любомир Нідзельський народився 11 квітня 1994 року в селі Тетірка на Житомирщині, повідомили в Житомирській міськраді. З дитинства цікавився математикою та інформатикою, до школи пішов у п’ять з половиною років.

Закнічив державний університет “Житомирська політехніка”, отримавши фах інженера за спеціальністю “Біотехнічні та медичні апарати та системи”.

Після строкової служби в ЗСУ працював у ТОВ “Кромберг Енд Шуберт” у Житомирі.

З початком великої війни без вагань повернувся до армії. Служив у бойовому підрозділі, мав позивний “Любчик”.

Був нагороджений відзнакою головнокомандувача ЗСУ “Золотий Хрест”, медаллю “Ветеран війни – учасник бойових дій”, пам’ятною відзнакою 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна.

“Любчик мріяв жити в місті, подорожувати країною та світом, відпочивати з батьками та братом, бачитися частіше з друзями, як у старі добрі часи та завжди бути поруч зі мною”, – написала Оксана Нідзельська.

Він був напарником Чорновол ще з часів оборони Києва, розповіла військовослужбовиця.

“Він чергував уночі, я – вдень… Він делікатна, щира, спокійна людина, він моя фронтова родина, ми так звикли до нього, що до сих пір не усвідомлюємо, що його не має. Нам так боляче”, – написала вона.

За словами Тетяни Чорновол, Любомир був “тихим, але надійним і дуже відповідальним”.

Якось, за її словами, неочікувано ні для кого в сектор ураження “Стугни” в’їхав ворожий “Урал” з особовим складом.

Ніхто не чекав ворожої активності, оскільки, окупанти, імовірно, переплутали дорогу.

“Я тоді була на полігоні. Мені дзвонить роздратоване командування і кричить, що розрахунок “Стугни” не відповідає. Я їм кажу: “Значить працює”. А сама думаю, мабуть пропустили, ніяких попереджень же не було. Але чекаю, бо знаю на позиції він, і він дзвонить: “Ціль уражено”. Це тільки Любомир так міг, ми би всі пропустили. Відповідальність, зосередженість 24 на 7 це Любомир. Стриманість і скромність це Любомир. Сміливість і надійність – це Любомир”, – розповіла військова.

Воїн був завжди розсудливим і обережним, однак зараз “Стугна” “знову попереду піхоти разом з еспешками”. За словами Чорновол, це великий ризик, бо дальність 5 км в епоху дронів “це ніщо”.

“Я дуже хотіла, щоб Любомир був оператором “Крила”, він літав між чергуваннями, я намагалася перевести його на цю роботу. Ми не встигли… Любомир загинув перед включеним пультом “Стугни”. Загинув протитанкістом… Честь тобі мій напарнику. Честь захиснику України!” – написала військовослужбовиця.

Прощання з Героєм відбулося 18 липня у Свято-Михайлівському кафедральному соборі Житомира.

Поховали його на Алеї Слави Корбутівського міського кладовища.

Як повідомляв OBOZ.UA, на фронті загинув 63-річний захисник, директор авіаклубу “Одеса” Костянтин Оборін “Камікадзе”. Ризикуючи життям, він вивіз із полону 29 українських військових, захищав Україну з 2014 року, був ветераном війни в Афганістані. У Героя лишилися дружина, діти та онуки.