У Politico назвали країни, де в найближчі п’ять років можуть початися війни

Світ знову стоїть на межі нових потрясінь. Видання Politico провело аналіз звітів американської розвідки та поспілкувалося з провідними геополітичними експертами, щоб визначити, де у найближчі п’ять років із найбільшою ймовірністю можуть розпочатися нові війни.

Хоча повномасштабні конфлікти на кшталт Другої світової війни багатьом здаються малоймовірними, сучасні виклики – від гонки ядерних арсеналів до появи безпілотних систем і автономної зброї – роблять світ значно більш вразливим до регіональних воєн. І саме такі війни здатні швидко перерости у глобальне протистояння.

Де в найближчі п’ять років можуть початися війни

Індія – Пакистан

Передумови. У травні цього року світ на кілька днів опинився на межі ядерного конфлікту: після теракту у Джамму і Кашмірі Індія та Пакистан обмінялися ракетними ударами по військових базах. Хоча вогонь згодом припинили, експерти попереджають — цей конфлікт завжди може спалахнути знову.

Ставки. Обидві країни мають ядерну зброю – за оцінками, у Пакистану близько 170 боєголовок, у Індії – близько 180. Будь-яка ескалація може мати катастрофічні наслідки: від мільйонів жертв до глобальної “ядерної зими”, яка вплине на клімат та продовольчу безпеку далеко за межами регіону.

Чому це ймовірно. Внутрішній політичний тиск у двох країнах та низький поріг застосування ядерної зброї в пакистанській військовій доктрині створюють небезпечну ситуацію, коли будь-яка прикордонна сутичка може швидко вийти з-під контролю.

Чому малоймовірно. Урядові еліти Індії та Пакистану мають інші пріоритети: для Делі це стримування Китаю та економічний розвиток, для Ісламабаду – боротьба з внутрішніми заколотами. Це може стримати обидві сторони від повномасштабної війни.

Китай – Тайвань

Передумови. Тайвань – головна ціль Пекіна. Сі Цзіньпін називає “возз’єднання” історичною місією і активно готує армію до можливого вторгнення до 2027 року.

Ставки. Тайвань став символом суперництва США та Китаю. Його захоплення означатиме перегляд усієї архітектури безпеки в Азії та, ймовірно, спричинить поширення ядерної зброї серед регіональних союзників Америки – Південної Кореї та Японії.

Чому це можливо. Сі може вважати, що час грає проти нього: тайванське суспільство дедалі менше підтримує ідею об’єднання. Водночас китайська армія активно тренується на випадок вторгнення.

Чому малоймовірно. Військове вторгнення через протоку – одна з найскладніших операцій в історії. Китайська армія має мало бойового досвіду, а невдале вторгнення Росії в Україну стало додатковим застереженням. Пекін може обмежитися “сірою зоною” – економічним тиском та блокадою.

Росія – країни Балтії

Передумови. Естонія, Латвія та Литва – малі країни з відносно невеликим населенням, але їхнє членство в НАТО робить будь-яку агресію Росії потенційно катастрофічною для всієї Європи.

Ставки. Напад на Балтію стане випробуванням для статті 5 НАТО, яка передбачає колективну оборону. Це перевірка готовності США і Європи реально захищати своїх союзників.

Чому це можливо. Путін відкрито заявляє про прагнення відновити “історичні землі” Росії та зруйнувати західний порядок безпеки. Балтія — уразлива ціль, яка може стати полігоном для “гібридних” атак: диверсій, кібератак, провокацій.

Чому малоймовірно. Росія виснажена війною проти України. За оцінками західних розвідок, Москва втратила сотні тисяч військових і тисячі одиниць техніки. Навряд чи Кремль готовий відкривати ще один фронт.

Індія – Китай

Передумови. Прикордонна суперечка триває з 1962 року, коли Китай і Індія вже воювали за контроль над Гімалаями. Напруженість не зникає й досі: у 2020-му в долині Галван загинули десятки військових з обох боків.

Ставки. Хоча йдеться про віддалені й малонаселені гірські території, конфлікт між двома ядерними державами, які разом мають понад 2,5 млрд населення, може різко змінити баланс сил у регіоні.

Чому це можливо. Відсутність діалогу і механізмів деескалації робить ситуацію небезпечною. Будь-яке непорозуміння може перерости у масштабний конфлікт.

Чому малоймовірно. Економічні інтереси обох країн значно важливіші за територіальні суперечки. Війна різко вдарить по розвитку Індії та ще більше послабить Китай, економіка якого вже стикається з проблемами.

Корейський півострів

Передумови. Корейська війна 1950–1953 років так і не завершилася мирним договором. Демілітаризована зона лишається однією з найбільш напружених ділянок планети, а вся столиця Південної Кореї – Сеул – перебуває в зоні досяжності артилерії КНДР.

Ставки. У регіоні розташовані 30 тисяч американських військових, а ядерна програма Пхеньяна створює постійну загрозу. Будь-який конфлікт миттєво втягне США та, ймовірно, Японію і Китай.

Чому це можливо. Режим Кім Чен Іна тримається на ізоляції та силі. Якщо він відчує загрозу власній владі, застосування ядерної зброї чи провокації можуть стати для нього “останнім козирем”.

Чому малоймовірно. Північна Корея чудово розуміє: повномасштабна війна стане кінцем режиму. Ядерний арсенал використовується насамперед як інструмент стримування, а не нападу.

Світ входить у період зростаючої нестабільності. У найближчі п’ять років існує щонайменше п’ять точок, де може розгорітися нова війна: Індія–Пакистан, Китай–Тайвань, Росія–Балтія, Індія–Китай та Корейський півострів.

Кожен із цих конфліктів може мати наслідки далеко за межами свого регіону – від підриву світової економіки до ризику глобальної ядерної катастрофи.

Політики й військові експерти нагадують: війна завжди починається там, де її найменше чекають. А XXI століття може знову довести, що мир – це не даність, а результат постійних зусиль і стримування агресії.

Що передувало

Росія впродовж тривалого часу займається підготовкою до масштабного конфлікту з НАТО. Про це свідчать, зокрема, дії росіян в Атлантичному океані та акваторії кількох морів.

Раніше повідомлялося, що, протягом трьох – максимум п’яти років Росія створить військовий потенціал, достатній для “обмежених дій” проти однієї або навіть одразу кількох країн НАТО. Цього терміну буде недостатньо для підготовки до повномасштабної війни з Альянсом, проте достатньо високою є вірогідність того, що країна-агресор почне військові дії.

Як повідомляв OBOZ.UA, військово-політичне керівництво Росії продовжує демонструвати свою прихильність до затяжної війни з Україною. Паралельно з цим Кремль готує російське суспільство і оборонно-промислову базу до потенційної майбутньої війни з НАТО.